Західні країни-союзники обіцяли надати Україні винищувачі минулого року, однак процес доставки та підготовка пілотів виявилися складнішими, ніж очікувалося раніше. Україна може почати з отримання лише шести літаків з приблизно 45 обіцяних, повідомляє New York Times.
Новий навчальний центр у Румунії готовий навчати українських пілотів керуванню F-16, проте українські пілоти навіть ще не розпочали навчання на авіабазі Фетешті, і чому це сталось, буде написано нижче. Попри це, 12 найкращих українських пілотів після 10 місяців тренувань у Данії, Великій Британії та США мають бути готові до літа.
Однак, коли пілоти повернуться до України, кількість доставлених F-16 буде мінімальною – близько шести літаків з обіцяних 45. Ці винищувачі важливі для України, адже росія використовує більш агресивну повітряну підтримку своїх окупаційних сил на сході України.
Україна потребує більше озброєнь, оскільки вичерпує запаси артилерійських снарядів. F-16, ймовірно, будуть оснащені ракетами короткого та середнього радіуса дії та бомбами, але вже це допоможе на полі бою.
Президент Володимир Зеленський підкреслив важливість отримання нових винищувачів для захисту від російських загроз. Триває підготовка пілотів та техніків, хоча процес виявився повільнішим, ніж очікувалося, через необхідність освоєння англійської мови та західних військових практик.
Данія, Нідерланди, Норвегія та Бельгія обіцяли надати приблизно 45 F-16, але точні терміни доставки та кількість літаків, які будуть надані відразу, залишаються невизначеними.
Данія має намір надіслати перші шість літаків наприкінці весни, з додатковими поставками протягом року та до 2025 року. Підготовка та доставка F-16 вважається критично важливою для підтримки України у її боротьбі за свободу та захист від російської агресії.
Також, існує проблема з інфраструктурою та технічним обслуговуванням нових літаків. Окрім Данії, ще Нідерланди, Норвегія та Бельгія зобов’язалися надіслати в Україну приблизно 45 літаків F-16, достатньо для трьох невеликих ескадрилій. Данія відправить перші шість наприкінці весни, з 13 іншими, які мають прибути протягом решти року до 2025 року. Тобто, до кінця року в Україні має бути 19 літаків.
Але не все так добре. Україна не готова їх прийняти через те, що нема злітно-посадкових смуг для такого типу літаків. Робота в цьому напрямку просувається, але повільно. Тому, Нідерланди, які пообіцяли загалом 24 літаки, утримуватимуть їх до того часу, поки Україна буде готова їх прийняти, сказав Юрріян Ессер, речник Міністерства оборони Нідерландів.
Також, близько 50 українських техніків проходять навчання в Данії, щоб підтримувати та ремонтувати літаки та обслуговувати їхні озброєння, враховуючи, що F-16 настільки складні, що для обслуговування кожного з них зазвичай потрібно від 8 до 14 людей. Чиновники сказали, що західні оборонні підрядники мають супроводжувати літаки в Україну та залишатися з ними, доки не буде достатньо українських екіпажів для їх належного обслуговування — процес навчання яких, може тривати роками, з огляду на те що буде написано нижче.
В Україні виявились неготовими до західних практик навчання пілотів в принципі
Українська система навчання пілотів, як цивільних, так і військових повністю є радянською. І якщо в навчанні цивільних пілотів трохи краще, бо до війни відкрилось багато авіашкіл по стандартам ICAO та EASA, то військова авіація залишилась далеко позаду в тотальній радянщині. І з цим нічого не робили. В Україні, щоб стати пілотом, потрібно навчатись 5+ років в університеті, який, перші три роки навчає по загальноосвітнім програмам. Тобто, щоб стати пілотом, потрібно дуже багато років, це окрім інших, дуже дивних вимог.
Така ситуація змінилась для цивільних пілотів, коли потрібно було багато пілотів і швидко в умовах економіки яка зростала. Тому, дуже з великим супротивом чиновників, цивільна авіація вирвалась вперед і прийняла за основу програму навчання ту, яка є на заході. Звісно, з початком війни ці школи в основному закрилися, через закрите небо і неможливість виїзду чоловіків закордон для навчання льотній практиці.
Як навчають пілотів в західних країнах
Для того, щоб стати пілотом в західних країнах потрібно пройти досить стандартний шлях. Перше, це отримати ліцензію так званого приватного пілота (PPL) – це основа де пілотів навчають основним моментам та законам фізики, які, доречі, однакові що для цивільної авіації, що для військової. Також основна підготовка включає навчання пілотуванню на невеликих літаках, щоб студент розумів принципи польоту та як себе веде літак у повітрі.
Після того як майбутні пілоти отримують основи та першу ліцензію, шлях може розділятись на військову та цивільну. Нажаль, радянська система освіти повністю нехтує цими основами. Доречі, зазвичай, для того, щоб отримати цю першу ліцензію, потрібно вивчити хоча б базово англійську мову. Тому, її вчать всі на Заході, незалежно куди потім підуть вчитися пілоти. Військових пілотів в Україні взагалі донедавна не навчали англійській мові.
В США до прикладу, щоб почати навчання на винищувачі, потрібно мати як мінімум ступінь бакалавра з будь-якого вишу, а не обов’язково у спеціалізованому, як в Україні. Тобто курсанти спочатку навчаються у звичайному виші, і тільки після цього подають заявку в Військово-повітряних сил США. Термін навчання після вступу в ВПС зазвичай замає 2-3 роки. Доречі, ліцензія PPL може пришвидшити навчання на F-16 для звичайного американця.
Що відбувається в Україні
Як ми зазначили, щоб стати військовим пілотом в Україні, потрібно пройти складну, довготривалу радянську машину, яка підготує звісно класних пілотів, але виключно на радянські літаки. Тому Україні наразі зіткнулася з величезною проблемою перенавчання пілотів на західні типи літаків.
Також, через те, що це радянська система і не хоче змінюватися, відбір пілотів для навчання на західній техніці максимально ускладнений. Це можна було б вирішити за рахунок цивільних пілотів, які вже знають англійську мову та базу для пілотування. Але, знову ж таки, це радянська система, яка люто ненавидить цивільних, і нікого не підпускає до себе.
Дуже показовий приклад, який стався на початку війни. Цей випадок не розголошений та став відомим редакції Sundries з власних джерел.
Отже, український цивільний пілот, мотивований захищати свою Батьківщину звернувся до так званого центру комплектування (ТЦК) і надав всі документи, які підтверджують те що він пілот. ТЦК відправив його в піхоту, воювати на самих гарячих точках фронту, бо, за думкою військових, цивільний не має військової спеціальності, тому він звичайний стрілок в піхоті. Наш пілот звісно не згодився з цим, і надсилав запити та прохання напряму в Міністерство Оборони України та Повітряні Сили.. але, через деякий час, прийшла відповідь, що пілотів достатньо та Повітряні сили не потребують інших. Але, чомусь, авіабаза в Румунії вже пів року без українських пілотів. А вони, на жаль, через радянську систему в українській армії, гинуть на фронті, як піхота. І це непоодинокі випадки…
Підсумовуючи вищенаписане, проблема в наданні F-16 не стільки в Західних партнерах, а в, тому що Україна ніяк не може, чи не хоче, позбуватися радянського минулого у своїх державних структурах, системі навчання, та особливо, в Міністерстві Оборони України, де тотально збереглася радянська система керування військами.
