Іран показав свою “гіперзвукову” ракету Fattah: цілю названий Ізраїль, а без рф схоже не обійшлось
Нова ракета візуально схожа на Fateh-110, яка є прямим нащадком радянської “Луна-М” з 60-х років, але має другий ступінь із двигуном
Після того, як в Ірані зробили анонс щодо появи в арсеналі країни “гіперзвукової” ракети, яка за оголошеними параметрами краща за російський “Кинжал” та “Циркон”, Корпус вартових ісламської революції продемонстрував її випробування.
На оприлюдненому відео із широким застосуванням комп’ютерної графіки зафіксовано запуск ракети, яка отримала назву Fattah та візуально подібна до Fateh-110 та ракет на її базі типу Zolfaghar. Зазначимо, що вони своєю чергою є похідними від радянської ракети “Луна-М”.
Пуск ракети – наземний, сама ракета має два ступені із, відповідно до заяви, твердопаливними двигунами. Окремо в Ірані продемонстрували роботу двигуна другого ступеня на стенді, показавши, що він оснащений вектором тяги. Останнє необхідно для забезпечення маневрування.
Заявлена максимальна швидкість становить 13-15 Махів, що вище за можливості російського “Кинжала” (задекларовано 12 Махів) та “Циркона” (задекларовано близько 9 Махів). При цьому ця швидкість досягається за умов наземного старту, звісно якщо взагалі вірити у заяви з Ірану, зброя якого конкурує у світі за аналоговнєтністю лише зі зразками з рф та КНДР.
Ціллю для ракети Fattah вже названий Ізраїль із повідомленням, що підльотний час ракети складає лише 400 секунд. При цьому максимальна дальність Fattah складає 1400 км.
Звісно зазначено, що ця ракета, внаслідок швидкості та маневруючої бойової частині може проривати будь-яку протиракетну оборону.
Водночас з високою долею вірогідності, без участі рф у розробці Fattah не обійшлось. Річ у тому, що питання матеріалів, які здатні витримати високі та тривалі температурні навантаження, пов’язані із польотом на швидкості 13-15 Махів доволі складні. Як й високоефективне тверде паливо, а також мініатюризація систем керування та управління вектором тяги. Й враховуючи те, що рф та Іран співпрацюють один з одним у численних військових проектах, джерело цих технологій доволі очевидне.
