Чому рф дуже сильно знадобились двигуни до вертольотів з Єгипту, Пакистану та Бразилії
Москва навіть готова купляти списані двигуни й “йде на поклін” заради чотирьох одиниць ТВ3-117 та його неліцензійної копії ВК-2500
рф намагається повернути, точніше – викупити, продані раніше вертолітні двигуни у Єгипту, Пакистану та Бразилії. При цьому залучаючи для цього максимально високі дипломатичні канали та зустрічі на рівні з президентами цих країн.
Зокрема, як пише The Wall Street Journal, це стало предметом обговорення з президентом Єгипту Фаттахом Ас-Сісі. Зазначається, що перемовини про двигуни для вертольотів відбулись вже після того, як Каїр відмовив рф у постачанні боєприпасів, які дуже хотів отримати кремль торік.
Також видання має суперечливу інформацію від різних джерел щодо рішення Єгипту відносно продажу російських двигунів, при цьому мова йде про “сотні” двигунів. Офіційно – представник єгипетського уряду це спростував, підкресливши, що Каїр не поставить під загрозу власну безпеку, але три неофіційних джерела видання заявили про готовність найближчим часом відправити 150 двигунів.
Зазначимо, що у єгипетських збройних сил, відповідно до Military Balance, 46 Ка-52, близько 13 Ми-24 та 40 Ми-8 та 3 Ми-17. І хоча видання вказує лише останні два типи вертольотів, двигуни від яких затребувала рф, вочевидь мова йде ледь не про всі запаси вертолітних двигунів для радянсько-російських машин. Тим паче, що всі вони використовують ТВ3-117 та його неліцензійну копію ВК-2500 (де кількість контрабандних деталей ще під величезним питанням).
Але цілком можливо, що історія повториться, як у випадку зі снарядами, коли Каїр відмовив їх продати до рф, але пішов на угоду із США, яка, за інформацією американських ЗМІ, викупила їх для України. Й цілком можливим фактором цього стала якраз публікація цієї інформації у впливових виданнях.
Зрештою, рішення Єгипту продати свої запасні двигуни для своїх вертольотів – це дещо більше ніж постріл собі в ногу, бо не лише ускладнить відносини з США та ЄС, а й загрожує поставити на землю половину свого авіапарку.
При цьому назавжди, бо єдиним альтернативним, точніше – оригінальним джерелом вертолітних двигунів є Україна. А, якщо Каїр дійсно погодиться на угоду з москвою, то під питанням може опиниться і друга частина вертолітного парка Єгипту на американських та європейських машинах, включно з 45 одиницями AH-64D Apache.
Ще один важливий аспект – кількість двигунів, які рф хоче отримати від Бразилії та Пакистану. Мова йде лише про 12 та 4 одинці відповідно від вертольотів Ми-35, тобто тих самих ТВ3-117, ВК-2500. І це дуже вагомий показник того, як кремль ганяється по всьому світу заради одиничної кількості вертолітних двигунів для своїх вертольотів.
При цьому, як пише видання, рф хотіла викупити у Бразилії списані двигуни, але отримало відмову. Щодо Пакистану, то офіційно Ісламабад взагалі спростував навіть звернення з боку рф.
Водночас причина, чому москва дійсно ганяється за вертолітними двигунами по всьому світу бодай у будь-якій кількості цілком зрозуміла. Ще у квітні 2023 року у рф визнали, що попри заявлене виробництво 300 двигунів ВК-2500 на рік реальна потреба в них – 500 одиниць. А ці двигуни потрібні для абсолютної більшості російських вертольотів: Ми-8, Ми-24, Ми-35, Ми-28, Ка-27, Ка-31, Ка-32 та Ка-52. І окрім армії вони потрібні й для цивільної авіації.
Але, здається, якщо у рф “кров з носа” потрібні навіть списані двигуни з Бразилії та хоч чотири з Пакистану, реальне виробництво ВК-2500 значно менше за декларації. А це означає, що контроль над продажем будь-яких ТВ3-117 та ВК-2500 має бути більш ніж посилений.
