Не затихає дискусія про стан українсько-польських відносин. І це не дивує, бо наближається 15 вересня, коли завершиться термін ембарго на імпорт українського зерна до країн ЄС: Болгарії, Польщі, Словаччини, Румунії та Угорщини, — пише Еспресо.
Ще місяць тому польський прем’єр-міністр Матеуш Моравецький заявив, що його уряд готовий продовжити ембарго в односторонньому порядку. Тобто в ситуації, коли Україна і Європейська комісія дійдуть згоди не продовжувати ембарго, Польща не допускатиме українське зерно на свій ринок.
Хоча ці обмеження порушили Угоду про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, а також торішнє рішення самого Європейського Союзу про скасування мита на експорт всієї української продукції до ЄС. Це скасування три місяці тому продовжили ще на один рік.
Обмін заявами (урядовцями й співробітниками канцелярій президентів обох держав) і жестами (взаємне викликання послів до міністерств закордонних справ) завершився формуванням польським МЗС 7 пунктів щодо відносин з Україною (їх названо “фактами”). Документ написаний жорсткою мовою, у формі ультиматуму з прямою погрозою заблокувати інтеграцію України з ЄС.
Політика гієн і шакалів
В Україні така позиція стратегічного партнера викликала несприйняття і здивування, бо після 24 лютого 2022 року Польща стала зразком дружньої держави й братнього народу. Але ми розуміємо, що написаного пером не витягнеш волом.
Варшава виставила свої умови розвитку двосторонніх відносин і буде вимагати їхнього виконання. Незалежно від того, хто переможе на парламентських виборах 15 жовтня, бо щодо основних пунктів з ультиматуму МЗС панує консенсус між головними політичними силами. Засвідчила це підтримка опозицією “зернового” ембарго та одноголосне схвалення заяви сейму у 80-ту річницю Волинської трагедії.
У Польщі з критикою ультиматуму найжорсткіше виступив Яцек Чапутович, колишній міністр закордонних справ в уряді “Права і Справедливості” (2018-2020 рр.). Він прирівняв польську політику до поведінки “гієн і шакалів”.
Чапутовича розкритикував теперішній очільник польської дипломатії Збіґнєв Рау, а також колишній керівник МЗС Вітольд Ващиковський – відомий політик “ПіС” і депутат Європейського парламенту від цієї партії.
Три пункти Ващиковського
Свої погляди на польсько-українські відносини та політику Києва Ващиковський виклав у свіжому інтерв’ю. Він зазначив, що Україна має “три проблеми” у відносинах з Польщею.
Перша проблема — це нерозуміння нашою державою принципів функціонування ЄС. “Вони [тобто українці], – підкреслив політик, — не вміють правильно прочитувати ігри між різними європейськими інституціями — багатьох площин змагання ідеологій”.
Друга проблема полягає в тому, що Україна зробила ставку на Німеччину в європейській безпековій архітектурі: “Вони вважають, що Берлін — за підтримки американської демократичної адміністрації — гратиме вирішальну роль при формуванні ситуації в ЄС і безпекової політики, оминаючи при тому Варшаву”.
Третьою, ключовою, на думку Ващиковського, проблемою є те, що останніми заявами “Україна явно грає на зміну влади в Польщі”, бо повернення до влади “Громадянської платформи” має призвести до “безкорисливої політики” щодо України. Політики, яка буде також “податливою” щодо Німеччини.
Йдемо до такого ЄС, яким він є
Не моїм завданням, як політика з української опозиції, є виконання ролі адвоката чинної влади. Однак відповідаю на тези відомого польського політика, бо з Вітольдом Ващиковським ми давно знайомі, отже, варто продовжувати наші розмови. Крім цього, він впливовий представник правлячої партії, його голос важливий для влади й частини польського суспільства, яка її підтримує.
Українських політиків можна визначити різними негативними характеристиками, але про більшість із нас точно не скажеш, що ми наївні. І що не розуміємо ідеологічних розкладів у ЄС.
Все розуміємо. Так само, як розуміємо, що Росія десятиліттями грає на розвал Європейського Союзу, використовуючи з цією метою різні страшилки, типу “гей-Європа”, “знищення традиційних цінностей”, “поглинання держав і націй брюсельською бюрократією”.
У нас немає вибору: або приєднаємося до ЄС і НАТО, або загинемо у війні з антиєвропейською, антизахідною та імперською Росією. Це формула українського безальтернативного вибору.
Україна зробила ставку (якщо використовувати термін Ващиковського) на об’єднану і міцну, попри всі внутрішні розбіжності, світову демократичну спільноту. І тому наш екзистенційний інтерес — це сприйняття і підтримка ЄС і НАТО такими, як вони є.
Любимо маму, тата і вуйка також
Українська політика не стоїть перед вибором, кого більше любити: польського тата чи німецьку маму? А може, ще й демократичного дядька Сема? Любимо всіх, хоч впродовж 10 років війни з Росією ми переконалися, що почуття “мам”, “тат” і “дядьків” не безкорисливі. Бо у всіх них є свої власні інтереси.
Президент Анджей Дуда користується заслуженою повагою і симпатією переважної частини українців, про що свідчать опитування громадської думки. Так само, як і вся польська держава і поляки як нація.
Протягом минулого року наша дипломатія жорстко розмовляла з Німеччиною, використовуючи не вельми дипломатичні способи комунікації. Виходу не було, бо німецька влада гальмувала військову допомогу. Але маємо визнати, що це змінилося, хоч не все нас задовольняє в темпах надходження озброєння і занадто тривалих дискусій про постачання тих же далекобійних ракет.
Україна пам’ятає і ще довго пам’ятатиме особисту заангажованість голови Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн, яку вона проявила і проявляє в допомозі нашій країні. Розуміючи водночас, що з нею польська влада не має простих стосунків.
Йдеться про гроші, а не мораль
І мої висновки про українську “гру” на зміну влади в Польщі. Відповім жорстко: я давно не читав більш абсурдної тези про українську владу і втілювану нею політику. Тези нічим не підтвердженої й тому провокативної.
Володимир Зеленський добре засвоїв урок з липня 2019 року, коли тодішній американський президент намагався втягнути Україну у свою передвиборчу кампанію. З допомогою “компромату”, який Дональд Трамп хотів отримати на Джо Байдена.
Зеленський пам’ятає, що все закінчилося процедурою імпічменту стосовно Трампа і великими потрясіннями у системі американської демократії. І що наслідки цієї ситуації відчуваються дотепер, бо певна частина Республіканської партії виступає за скорочення допомоги Україні.
У президента Зеленського склалися теплі й довірливі стосунки з президентом Дудою. І саме це пояснює емоційність реакції нашої дипломатії на заяву про українську “невдячність” за надану Польщею допомогу. В ситуації, коли польська влада намагається забезпечити інтереси своїх фермерів і великих агрофірм.
Тобто йдеться винятково про гроші, а не про мораль.
Коментуючи останнє загострення в українсько-польських відносинах, я намагаюся пояснити різкість та ультимативність польських заяв і кроків логікою передвиборчої кампанії.
Думки не міняю, але слова Ващиковського показують, що, на жаль, політична гра відносинами з Україною тільки починається. І що не існує та не існуватиме меж абсурдності тез про українську політику.
