Сьогодні Марс холодний і сухий, без жодних ознак життя. Але так було не завжди. Хоча ми й досі не знаємо, чи існували там хоча б найпростіші бактерії, але вчені вже довели, що колись на його поверхні панували рясні дощі, глибокі моря та бурхливі річки, які лишили по собі глибокі каньйони. Але що ж із цим всім сталося?
Спостереження численних телескопів, космічних та планетарних зондів показують нам стародавні заплави річок, морське дно, відкладення мулу та інші ознаки води. Але Марс народився з серйозною вадою: планета занадто мала, лише близько 11% маси Землі. Це означає, що її ядро охололо дуже швидко за космічними мірками.
Частина тепла планет виникає в них усередині внаслідок розпаду радіоактивних елементів, які під час формування нового тіла перебували в первозданній газовій хмарі, котра утворила Сонячну систему.
Планети також зберігають тепло від самого процесу формування: кожна є результатом стиснення великої розсіяної хмари газу та пилу у відносно компактний об’єм. Цей колапс спричиняє тертя, яке генерує тепло. Це тепло залишається всередині тіла планети під час її формування, а потім випромінюється назовні.
Планети повільно виділяють тепло і остигають. У межах людського життя цей процес можна назвати нескінченним, але для самих планет це лише частина їхнього довгого життєвого циклу.
На Землі все ще багато тепла з двох причин:
По-перше, наша планета більша за Марс, і тому вона отримала більше тепла під час свого формування.
По-друге, тепло нашої планети міститься в об’ємі її тіла, але випромінювати тепло може лише її поверхня. Якщо збільшити розмір планети вдвічі, то площа її поверхні збільшиться вчетверо, а об’єм — у вісім разів. Більші планети випромінюють тепло повільніше, ніж менші. Іншими словами, ми набагато неефективніші, ніж Марс, коли справа доходить до відведення тепла.
Тепло Землі також підтримується розплавленим ядром, яке генерує магнітне поле. Магнітне поле своєю чергою відбиває натиск смертельного для нас сонячного вітру та радіації, зберігаючи атмосферу в безпеці. Без цього захисного поля її би просто здуло.
Це й була проблема Марса: через те, що планета занадто маленька, за мільярд років її ядро охололо й затверділо, а магнітне поле стало слабким. Без цього захисту Марс втратив атмосферу, а вода на її поверхні випарувалася під дією сонячних вітрів, полетівши в міжпланетний простір у вигляді газу.
