Чому ППО Польщі не змогла збити російську ракету під час обстрілу України
Показова ситуація, коли країна багато інвестує в зброю, але досі не має надійного захисту
29 грудня 2023 року, коли рф проводила масований ракетний удар по Україні, то було зафіксовано також і захід російської ракети в повітряний простір Польщі. Наразі достеменно відомо лише те, що це могла бути Х-101 чи Х-22, і що польська протиповітряна оборона її таки не змогла збити.
Якщо виходити із повідомлень польських ЗМІ, то зараз воєнно-політичне керівництво Польщі визначається з тим, як чинити далі. Ну а звичайні поляки намагаються зрозуміти, як так вийшло, що при настільки масштабних інвестиціях у зміцнення національної оборони їх зенітники вкотре не змогли запобігти ракетній загрозі від рф.
На цьому тлі доволі показовою є публікація від польського порталу Defence24, яка є своєрідною реакцією на ці події, і котра є спробою хоч якось пояснити те, що відбувається. І там автори цієї агенції виклали дуже цікаві “внутрішні” висновки по цій ситуації, на які варто звернути увагу.
Мабуть, найбільш показовий момент – у Defence24 акцентують на тому, що громадянам треба пояснювати про те, що жодна ППО в світі не здатна закрити 100% території країни. І що зенітно-ракетні комплекси, особливо у випадку з Польщею – це засіб для прикриття в першу чергу важливої військової та критичної інфраструктури.
Виявляється, зараз у поляків звучать пропозиції “просто виставити усі наявні ЗРК на кордоні з Україною, і так не пропускати російські ракети”. На що в Defence24 вирішили відповісти так – у Польщі зараз насправді нема достатньої кількості ЗРК, щоб їх можна було поставити на прикордонні та створити щільну “завісу” проти російських ракет.
Справді, Польща дала масштабне замовлення на поставку аж 46 польсько-британських ЗРК Narew вартістю до 8 мільярдів доларів, але наразі має в строю тільки два комплекси цього типу. Поставка основної кількості цих систем запланована на період 2027-2035 років.
Крім того, автори Defence24 ставлять питання і так – перш ніж збити повітряну ціль, потрібно її взагалі-то виявити, а з цим є проблеми. Як стверджується, Польща зможе лише у 2026 році розгорнути перший дивізіон з аеростатами радіолокаційного дозору, а замовлені влітку 2023 року два літаки AWACS типу Saab 340 AEW.
Ну а щоб забезпечити постійне патрулювання винищувачів F-16, треба власні “повітряні танкери”, а такого класу літаків у польських ВПС теж нема. Наведені вище доводи заодно непогано ілюструють, що за останній рік у можливостях протиповітряної оборони Польщі відчутного стрибка не відбулось, що є доволі показовим.
