Російські загарбники вже знищили понад 20 нафтобаз та найбільший в Україні нафтопереробний завод. То ж ситуація на паливному ринку дуже складна і потребує нових підходів.
Поставляти пальне складно ще й через блокування морських портів. Так окупанти намагаються не лише залишити без палива нашу військову техніку, а й зірвати посівну та спричинити гуманітарну катастрофу. Чи буде дефіцит пального і які ціни на нас чекають розбирались журналісти Фактів ICTV.
Минулого року Кременчуцький нафтопереробний завод забезпечував країні понад третину пального, але кілька днів тому його знищили. Крім того, рашисти б’ють по нафтобазах – учора вночі вщент згоріла нафтобаза на Дніпропетровщині, в яку потрапила російська ракета.
Вони майже кожен день намагаються влучити по інфраструктурі, яка переробляє та зберігає нафтопродукти, десь вдається, десь не вдається.
До повномасштабної війни дві третини пального на наших заправках були з Росії та Білорусі. Тепер майже все завозять із Європи, залізницею та бензовозами – адже порти заблоковані.
У перші дні масштабних бойових дій дефіцит виник і в самій Європі, люди там були розгублені. Проте, перший шок пройшов. Порожніх стел та кілометрових черг на заправки – вже немає.
На Закарпаття завозили пальне з Європи, бо це ближче, проте переорієнтуватися довелося і їм: Угорщина відмовилася продавати пальне, нібито боячись дефіциту.
Ми тепер завозимо здебільшого з Литви. Доставка дорого коштує, бо треба платити за всі автобани, проїзди.
Подорожчало пальне і в Європі, оскільки близько чверті нафти до Євросоюзу надходить із Росії. Але через агресію рашистів європейські компанії бойкотують їхні поставки.
Танкери росії не пускають у порти і навіть не дозволяють дозаправитися. Поки російській нафті шукають заміну, США вирішили продавати свою із резервів, щоб стабілізувати ціни.
Вони вивільняють свої резерви для того, щоб припинити спекуляції на ринку, для того, щоб зупинити паніку, яка зараз існує.
Незабаром на наших заправках з’явиться і американський дизель уперше в історії. “Ці обсяги, які надходитимуть зі Сполучених Штатів, повністю покривають потреби як посівної, так і споживачів”, – стверджує Зеркаль.
Пальне для посівної обіцяв постачати Україні Азербайджан. Щоправда, наразі завезти його звідти складно.
Азербайджан має ресурси на морі. Потрібно знайти порт, де можна перевалити це пальне. Потрібно знайти рухомий склад, щоб довезти до кордону. Потрібно знайти перехід, який пальне переллє з одних вагонів до інших. Тому що у нас різні шляхи із Євросоюзом.
Через ускладнену логістику і без того дороге пальне доїжджає в Україну мало не золотим. Уряд уже скасував акциз та знизив ПДВ з 20 до 7%. Завдяки цьому бензин подешевшав на 10 гривень, а дизель – на 8.
Ціни на АЗС уряд узяв під контроль. Щоправда, тому компанії, особливо невеликі, яким закупівлі коштують дорожче, вже працюють на збиток.
Виходить ціна 38,70, а держрегулювання нас змушує продавати за 37,43. Зрозуміло, що через це підприємство не може функціонувати.
Деякі фахівці кажуть, що щоб уникнути дефіциту пального, слід скасувати регулювання цін. Хоча б на період посівної. Щоб вигідно імпортувати було всім. Адже кожен бензовоз зараз – на вагу золота. Проте держава поки що на це не йде – боїться цінового шоку.
