За даними ООН на 2023 рік, у світі налічується близько 38 мільйонів людей, які живуть із ВІЛ. Незважаючи на прогрес у профілактиці та лікуванні, щороку виявляють мільйони нових випадків інфікування. Найвищий рівень поширеності ВІЛ спостерігається в країнах Африки на південь від Сахари, де проживає майже 70% усіх інфікованих.
Рання діагностика ВІЛ дозволяє почати антиретровірусну терапію, яка може суттєво покращити якість і тривалість життя людини, а також знизити ризик передачі вірусу іншим. Сучасні методи лікування дозволяють людям з ВІЛ жити повноцінним життям, зберігаючи активність і працездатність. Тому регулярне тестування та раннє виявлення інфекції є важливими кроками для боротьби з епідемією ВІЛ та запобігання розвитку серйозних ускладнень.
У мережі лабораторій INVIVO ви можете здати аналіз на ВІЛ в будь-якому з відділень та швидко отримати результати дослідження.
Історія виявлення ВІЛ
ВІЛ був вперше ідентифікований у 1983 році командою вчених під керівництвом Люка Монтаньє у Франції та Роберта Галло у США. Проте перші випадки СНІДу були зареєстровані у 1981 році серед чоловіків у США. Вчені з’ясували, що причиною СНІДу є ретровірус, який поступово руйнує імунну систему. Це відкриття стало революційним кроком для боротьби з епідемією та дозволило почати розробку діагностичних тестів.
Коли потрібен аналіз?
Наприклад, якщо ви перебуваєте в нових стосунках і хочете займатися незахищеним сексом без використання презерватива, обидва партнери повинні з’ясувати, чи може бути у них ВІЛ-інфекція або інші захворювання, що передаються статевим шляхом. Також важливо знати свій ВІЛ-статус до або, щонайпізніше, під час вагітності, оскільки вірус ВІЛ може передаватися від матері до дитини під час вагітності та пологів. Тест на ВІЛ рекомендується проходити після так званих ризикованих контактів. До таких ситуацій належать, зокрема, незахищені статеві контакти з партнером, про ВІЛ-статус якого ви не знаєте. Також існує ризик передачі інфекції при контакті відкритих ран або слизових оболонок з біологічними рідинами ВІЛ-інфікованої людини.
Методи діагностики ВІЛ
Діагностика ВІЛ ґрунтується на лабораторних тестах, які виявляють присутність вірусу або антитіл до нього. Основні методи діагностики включають:
- Експрес-тести: ці тести проводять за зразками крові або слини. Результат можна отримати протягом 15-20 хвилин, однак вони можуть давати хибнопозитивні або хибнонегативні результати. Позитивний результат обов’язково потребує підтвердження іншими методами.
- Імуноферментний аналіз (ІФА): це один із найпоширеніших методів, що виявляє антитіла до ВІЛ в крові. Його часто використовують для первинного скринінгу. Проте цей тест може бути недостатньо ефективним на ранніх стадіях інфекції, коли антитіла ще не вироблені в достатній кількості.
- ПЛР-тест (полімеразна ланцюгова реакція): цей метод виявляє генетичний матеріал ВІЛ, що дозволяє діагностувати інфекцію навіть у перші тижні після зараження, коли інші методи можуть бути неефективними. ПЛР використовується також для контролю за кількістю вірусу в крові (вірусне навантаження) у пацієнтів, які вже отримують лікування.
- Тест на кількість CD4-клітин: хоча цей аналіз не є специфічним для діагностики ВІЛ, він допомагає визначити, наскільки сильно вірус вразив імунну систему. CD4-клітини — це лімфоцити, які ВІЛ знищує в процесі своєї реплікації. Рівень CD4 допомагає контролювати прогресування захворювання і визначати необхідність у лікуванні.
Прояви ВІЛ на різних стадіях
ВІЛ має три основні стадії розвитку, кожна з яких супроводжується певними симптомами:
Гостра стадія (перша)
Перші симптоми зазвичай з’являються через 2-4 тижні після зараження. Це період гострої ВІЛ-інфекції, коли вірус починає активно розмножуватися. Симптоми можуть нагадувати звичайну застуду або грип і включають:
- Лихоманку
- Збільшення лімфовузлів
- Висип на шкірі
- Головний біль
- М’язовий біль та слабкість
- Біль у горлі
У цей час рівень вірусу в крові дуже високий, що робить людину надзвичайно заразною для інших. Однак багато людей не підозрюють про свою інфекцію через схожість симптомів із іншими захворюваннями.
Латентна стадія (безсимптомний період)
Після гострої фази ВІЛ переходить у латентну стадію, яка може тривати від кількох років до десятиліть. У цей період симптоми можуть бути відсутні, але вірус продовжує руйнувати імунну систему. Латентна фаза може бути дуже довгою у пацієнтів, які отримують антиретровірусну терапію (АРТ). Без лікування цей етап поступово переходить у третю фазу — СНІД.
СНІД
СНІД — це кінцева стадія ВІЛ, коли імунна система настільки ослаблена, що організм не може боротися з інфекціями та хворобами. Симптоми на цій стадії включають:
- Постійні лихоманки та пітливість вночі
- Хронічну діарею
- Швидку втрату ваги
- Сильну втому
- Інфекції, які раніше організм легко долав (пневмонія, туберкульоз)
- Новоутворення, як-от саркома Капоші
Як підготуватись до обстеження?
Для дослідження використовується венозна кров. Забір крові відбувається до 12:00. За 12 годин до дослідження важливо відмовитись від жирної їжі, паління, фізичних навантажень, алкоголю, нікотину та ліків. Якщо ви не можете скасовувати прийом ліків – повідомте про це співробітнику лабораторного відділення. У день дослідження для полегшення забору крові можна випити стакан негазованої води без домішок.
Розшифровка результатів
Звертаємо вашу увагу, що результати діагностики не є діагнозом. Для комплексної розшифровки у контексті вашої медичної історії зверніться до інфекціоніста або терапевта.
Звертаємо вашу увагу, що наразі у лабораторії доступний аналіз “Антитіла до ВІЛ 1/2 (скринінг)”. Деталі що стосуються дослідження можна уточнити у пункті забору.
Дізнатись більше інформації про дослідження, акційні пропозиції та знайти найближче до вас відділення можна на сайті invivo.ua. INVIVO: щодня піклуємось про здоров’я українців.
