Ентузіаст запропонував використовувати енергію повітря для зарядки електролітаків

Наука не стоїть на місці. Якщо раніше людство могло лише фантазувати про електромобілі, то сьогодні це цілком реальний вид транспорту, нехай і не найдоступніший. Чимось подібним може стати й свіжа ідея, запропонована ентузіастом Міхалом Боніковскім. Дизайнер з Польщі висунув ідею, згідно з якою енергію повітря можна використовувати для зарядки електролітаків.

Назвав він свій проєкт Eather One. А для того, щоб продемонструвати як би такий апарат міг виглядати, художник навіть створив концепт-арт літака. Що ж стосовно принципу роботи такого повітряного судна, то Боніковскі заявляє, що «повітря повне електрики, яка може бути відновлена ​​тертям, створюваним літаком при польоті. У крилах під час польоту замість паливних баків можна встановити трибоелектричні наногенератори, які, використовуючи вібрації конструкції й тертя, створювані вигином крил під час польоту, можуть генерувати енергію, необхідну для живлення декількох невеликих електродвигунів».

Просто кажучи, така ідея виникла не на порожньому місці. У польоті літак відчуває істотне тертя об повітря, а статична електрика, котра утворюється під час польоту, створює неабияк велику проблему для сучасних літаків. Водночас вона вже успішно вирішується завдяки електростатичним розрядникам, що встановлюються на закінцівках крила та кіля, двигунах, стабілізаторах й інших частинах планера літака що виступають. Завдяки розрядникам, накопичена статична електрика може стікати з корпусу через коронний розряд постійно, протягом усього польоту.

Наскільки можна використовувати цю електрику для живлення двигунів літаків — окреме питання. Але дизайнер Боніковскі вважає, що саме тертя об повітря може бути джерелом чистої енергії, яку електролітаки використовуватимуть для зменшення вуглецевого сліду від авіації.

Eather One виглядає як будь-який інший літак, якщо не брати до уваги трибоелектричні наногенератори в його крилах. Вони використовують механічну енергію, перетворюючи її в електричну. Дизайнер порівнює їх з сонячними панелями — тільки, на відміну від останніх, трибоелектричні генератори отримують енергію не з Сонця, а від руху.