Чи можна FPV-дроном замінити американський баражуючий боєприпас Switchblade 300
Сили оборони України вже понад рік використовують на полі бою баражуючі боєприпаси Switchblade 300, які, попри чутки начебто про неефективність цієї зброї, нищать низку важливих цілей на полі бою – і з матеріалу НІП “Тиск”, яке поспілкувалося з оператором цієї зброї, є також і відповідь на питання, а чи можна американський дрон-камікадзе замінити FPV-дронами, які також активно використовуються на полі бою.
Передусім тут варто нагадати, що баражуючий боєприпас Switchblade 300 – це доволі недешева зброя, яка в Україні використовується такими службами, як СБУ, ГУР МОУ чи ССО ЗСУ для ураження цінних, у першу чергу незахищених статичних цілей чи, наприклад, командного складу противника – і аж ніяк не можна назвати ефективним, а точніше – доцільним – використання цієї зброї для звичайних ударів “по піхоті в окопі”.
Водночас FPV-дрони – це той самий дешевий засіб, яким можна залетіти у ворожі окопи, спробувати “наздогнати” та пошкодити ту чи іншу ворожу техніку, знищувати “танки-камікадзе” тощо. Тобто у першу чергу ми говоримо про різне призначення цієї зброї на полі бою, коли Switchblade – засіб для специфічних завдань, а FPV-дрон – для більш широкого спектра і, звичайно, з урахуванням можливостей того чи іншого зразка.
І тут, звичайно, можна поставити питання – а чому ті ж дешевші FPV-дрони не можна використовувати й для тих завдань, що виконує баражуючий боєприпас? Як відзначає оператор американського баражуючого боєприпасу, річ у тім, що Switchblade – це “готовий продукт, довершений виріб, який веде себе більш-менш прогнозовано”, тоді як “FPV-дрони це завжди історія з багатьма невідомими факторами”.
Керувати Switchblade насправді доволі просто і, попри те, що підготовка оператора триває протягом 2 тижнів, її насправді можна скоротити ледь не вдвічі, тоді як навчитися керувати FPV-дроном – набагато складніше, курс має тривати мінімум два-три тижні, і за статистикою зрештою такий курс підготовки завершують лише 60-70% (тоді як, наприклад, на звичайний квадрокоптер – 90-95%).
“Дуже багато речей дрон [Switchblade] може робити самостійно: він сам набирає висоту, вираховує приблизну траєкторію при підльоті, трохи намагається доуточняти напрям руху за вітром і при заході на ціль сам починає знижуватися, розганятися — потрібно його просто донацілювати”, – розповідає оператор про переваги Switchblade.
Водночас якщо Switchblade не влучає в ціль з першого разу, то в такому випадку він автоматично йде на друге коло і робить ще один автоматичний захід на ціль, під час якого оператор дрона може контролювати процес завдяки боковій камері – таких “заходів” може бути два, три і більше – або поки дрон не уразить ціль, або поки в нього не закінчиться заряд батареї.
У FPV-дронів така опція відсутня, крім того, в них немає зуму, стабілізації і фактично все доводиться робити “руками”, що вимагає від пілота такого дрона дуже високого рівня кваліфікації, щоб “з першого разу” знищити ціль.
“Інших засобів вогневого ураження [йдеться про Switchblade], здатних за 8 км упевнено влетіти у вікно в нас не так багато, і важливо підкреслити: не просто мати можливість влетіти у вікно, а мати можливість влетіти у вікно з шансом у 70-80%. Є певний різновид цілей, місцезнаходження яких визначається різними засобами розвідки. Визначення їхнього місцеперебування дуже тимчасове, ситуативне і вразити їх потрібно з одного разу. Якщо цю ціль зараз не вразити, вона переміститься і більше її не знайдеш. Максимальна цінність й ефективність Switchblade проявляється саме в таких випадках, тому їх намагаються використовувати так”, – відзначає оператор баражуючого боєприпасу Switchblade.
