Або проблема з реальним станом літаків, або ж це такий “курс обміну” технологіями між москвою і Тегераном
OSINT-аналітик Airbus/Ben-Reuter в своєму Twitter опублікував зображення, яке свідчить зокрема про наступне – на майданчику російського авіазаводу в Комсомольську-на-Амурі (КнААЗ) у травні 2023 року стояло уже 13 із першопочатково 24 “єгипетських” Су-35СЭ, котрі сам Єгипет відмовився забирати у 2020 році. Схоже, це є дотичним підтвердженням початку передачі цих літаків Ірану, про що сам Тегеран офіційно заявив у травні цього року.
Але тут бентежить саме непарна кількість уже переданий на той момент літаків. Особливо, якщо зважити на те, що перший Су-35 був помічений над іранською столицею ще у квітні 2023 року, відповідно – переміщення 11 літаків явно було “розбите” на різні “транші” протягом тривалого часу.
Цьому цікавому феномену може бути два пояснення. Перше – прозаїчне, що кількість і темпи фактичних поставок літаків від рф до Ірану прямо залежать від того, як російським фахівцям вдається повернути в стрій ті самі Су-35СЭ, які декілька років простояли на зберігання просто неба без фактичного власника. Тут цілком міг бути “канібалізм запчастин”, коли для виконання плану з виробництва стройових Су-35 для “ВКС рф” спеціалісти КнААЗ могли знімати необхідні комплектуючі із “єгипетських”літаків, котрі треба повернути назад.
Але й може бути й інше пояснення – темпи передачі Су-35 від рф до Ірану залежать насправді від “курсу обміну»” технологіями, про які уже домовились москва і Тегеран. Але тут варто зробити поправку, що цей “курс обміну” технологіями може виявитись “нелінійним”. Бо з однієї сторони, Іран презентував “гіперзвукову” ракету Fattah, де без РФ схоже не обійшлось. А з іншої сторони, самі росіяни дійшли до того, що купують в іранців навіть снаряди й стволи до гармат від танків Т-72.
