Як ваш мозок перетворює швидкоплинні розчарування в довготривалий негатив
У деяких людей одне невелике роздратування може зруйнувати весь день, тоді як інші можуть швидко стряхнути незначні проблеми й рухатися далі. Нове дослідження, проведене дослідниками з Університету Маямі, припускає, що стійка активність в мигдалині може бути причиною того, що деякі люди не можуть швидко перейти від негативного до позитивного настрою.
“Більшість досліджень неврології людини вивчають, наскільки інтенсивно мозок реагує на негативні подразники, а не як довго мозок тримається на подразник”, – пояснює Аарон Хеллер, психолог і старший автор нового дослідження. “Ми розглянули наслідки – як емоційне забарвлення події переливається на інші речі, що трапляються. Розуміння біологічних механізмів цього є критично важливим для розуміння відмінностей у функції мозку, щоденних емоціях та добробуті”.
У новому дослідженні MIDUS (Midlife у Сполучених Штатах), яке досі триває, проводиться дослідження тисяч суб’єктів, та відстежують їх загальний стан здоров’я та самопочуття.
Дані 52 учасників MIDUS були досліджені з урахуванням кореляції між показниками самооцінки психологічного благополуччя, щоденними афективними переживаннями та скануванням МРТ. Дослідників особливо цікавили зв’язки між негативним афектом та стійкою активністю в мигдалині, області мозку, яка, як відомо, переробляє суб’єктивні емоційні переживання.
Експерименти ФМРТ включали показ учасникам зображень, які були позитивними чи негативними, змішаними чи нейтральними. У деяких суб’єктів нервова активність в мигдалині у відповідь на негативні зображення зберігалася довше, ніж в інших.
Цікаво, що дослідники виявили кореляцію між більш стійкою активацією лівої мигдалини у відповідь на негативні зображення та частішими негативними емоціями у їх повсякденному житті. По суті, у тих суб’єктів, що мають стійку активність у лівій мигдалині після негативних подразників, частіше спостерігається загальний негативний емоційний прогноз.
Більш уважно вивчаючи ці дані, дослідники припускають, що цей специфічний вид стійкої діяльності мигдалини може ефективно передбачити суб’єктивне психологічне благополуччя людини через сім років.
Наступним кроком буде вивчення, чи зможе призвести стійка активація мигдалини до розвитку стресів та депресій, чи може це призвести до психічних розладів.
І хоча, очевидно, що ті люди, які фіксуються на дрібних, швидкоплинних негативних моментах, можуть бути в цілому нещаснішими, ніж ті, хто може швидко відійти від маленьких розладів життя, переконливі остаточні висновки можна зробити, вивчивши нейрофізіологічний механізм, що лежить в основі цієї психологічної поведінки.
Нове дослідження було опубліковане в журналі jNeurosci.
