Ці рекомендації викликали бурхливу реакцію в медіа та соцмережах. Телепродюсер Володимир Москалець зауважив, що це виглядає як спроба не називати речі своїми іменами, а народна депутатка від ЄС Ірина Геращенко заявила, що Нацрада перестаралася в своїй емпатії, критикуючи розмовні вислови на адресу окупантів.
23 травня рекомендації раптово зникли з сайту Нацради. Перший заступник голови Нацради Валентин Коваль пояснив, що документ містив пропозиції від партнерів з ринку і був опублікований для стейкхолдерів. Він зазначив, що текст було неправильно інтерпретовано.
Критики вбачають в діях Нацради спробу запровадити політично вмотивовану цензуру і толерантність до агресора. Нацраду звинувачують у тому, що вона, фактично, покладає відповідальність за агресію на українські медіа, які використовують зневажливі вислови щодо російських окупантів.
Дискусія про етичність мови під час війни триває. І хоча використання певних слів може не подобатися всім, багато українців вважають, що називати агресора його іменем — це спосіб боротися з ним, а не причина для загострення конфлікту.
Про автора: Андрій Кокотюха, письменник, сценарист. Повний текст на сайті ЕСПРЕСО.