В неділю, 27 березня Україна знову перейшла на літній час. О третій ночі стрілки перевели на годину вперед. Цей процес, як завжди, викликає купу негативних емоцій у людей, чутливих до зміни режиму сну. І питання встановлення певного часу має чимало аспектів. Наразі в Україні йде війна, і в більшості людей сон вже порушено, тому саме це переведення годинників буде не так помітно на фоні вторгнення росії в Україну. Отже, все-таки розберімось, чому відбуваються переведення годинників.
Біологічний і астрономічний годинники
Після переведення годинників ранок наставатиме незвично рано, а на вечір доведеться чекати нестерпно довго. Поступово ми звикнемо до такого стану речей. Комусь він сподобається, комусь — ні, але восени нам все одно доведеться здійснювати зворотний процес.
Для того, щоб зрозуміти, навіщо вводиться літній час, треба почати з самого означення часу. Від природи людина не має точного засобу для його вимірювання. Наш внутрішній «біологічний годинник» призначений для найбільш вдалого підлаштування під сонячний цикл, щоб їжі за добу отримати більше, а небезпек — менше. Як наслідок, він дуже суб’єктивний і неточний, здатний збиватись і переналаштовуватися. Тому, коли у людей виникла потреба знати точний час, вони звернулися до незалежного способу його вимірювання — астрономії.
Так, спостереження за небом врешті породили саму концепцію часу як чогось об’єктивного. Бо що таке доба, як не час між полуднем та наступним полуднем? А рік — хіба це не часова відстань між двома сходами Сонця, що відбуваються в одній точці горизонту?
Годинні пояси
Але момент настання полудня також не абсолютний. По суті, він є часом перетину Сонцем небесного меридіана у певній місцевості. Для кожної довготи полудень наступає по-різному. І тому, якщо вже вираховувати час астрономічно точно, для кожного міста й навіть селища з відмінною географічною довготою мав би діяти свій час.
Ще в середині XIX століття саме так і було, але це виявилося незручним. Та й засоби для вимірювання точного часу в кожному селі не встановиш. Тому Землю поділили на 24 зони, для кожної з яких прийняли час меридіана, що проходить посередині неї. Так з’явилися годині пояси.
Неважко підрахувати, що різниця між сусідніми поясами складає годину. Але в межах однієї такої зони реальний астрономічний час для двох різних населених пунктів може відрізнятися. І ця різниця теж може наближатися до 60 хвилин. Що поробиш, в усьому доводиться йти на компроміси.
Політика контролю за часом
І все було б нічого, якби кордони держав співпадали з цими часовими поясами. Але ж якщо столиця розташована в одному поясі, а кілька населених пунктів — в іншому, то чи варто аж так дотримуватися навіть астрономічного часу? Адже розклад роботи держустанов, банків, підприємств тощо краще мати спільний по всій території. Й оскільки вже сам поясний час є умовністю, то що заважає підлаштовувати його під свої потреби?
От і виходить, що у битві між біологією й астрономією перемагає політика. Влада над часом — це дуже важливий елемент влади у країні. І якщо заради економіки та зручності населення можна змінити межі часового поясу, то що заважає змінювати час упродовж року?
Річ у тім, що більшість країн, які заведено називати розвинутими, розташовані у високих широтах, де впродовж року спостерігається значне коливання тривалості світлового дня. І час, який ми зазвичай називаємо «зимовим», підібраний таким чином, щоб години роботи займали увесь світловий день або якомога більшу його частину. Робиться це не тільки з міркувань збереження електроенергії, але й через те, що біологічний годинник людей в середньому показує, що треба проявляти максимальну активність саме в цей час.
Але влітку світловий день значно довший, ніж 8-годинний робочий день. І цей додатковий «денний» час можна використовувати для чогось корисного і легкого. Тому й виникла ідея «зсувати» офіційний полудень ближче до астрономічного світанку, щоб після завершення робочого часу ще лишався довгий «світлий» період.
Чи актуальний літній час?
По суті, перехід на літній час є своєрідним компромісом між потребами «біологічного», «астрономічного» та «політичного» годинників. Від самого початку він мав сенс тільки для країн, розташованих далеко від екватора. Тому, наприклад, в Індії, Бразилії чи Малайзії він ніколи не застосовувався.
Разом із тим варто зазначити, що ідея літнього часу з’явилася тоді, коли більшість робітників працювали у класичний «робочий» час від 8:00 до 17:00 у погано освітлених і часто холодних приміщеннях. Зараз, коли багато хто працює віддалено і сам може обирати собі зручний графік роботи, ця практика стає все більш спірною.
Питання літнього часу завжди виходило за межі астрономії. З точки зору науки про небо він однозначно є відхиленням від норми, яке можна спостерігати на власні очі. Бо часомір на меридіані, по якому виставляється годинник, показує полудень не в той момент, коли Сонце піднімається над горизонтом найвище.
Однозначної відповіді на питання, чи продовжувати переходити на літній час, дати неможливо. Хоча б тому, що чимало людей і далі працює за традиційним графіком, який дає їм купу переваг. З іншого боку, переведення годинників є загальноєвропейською традицією. І було б дуже дивно, якби час у Києві «поводився» не так, як у решті міст континенту. Зрештою, для всіх країн ЄС дата переходу на літній час є стандартною — незалежно від того, у якому часовому поясі вони розташовані.
