Кротові нори або тунелі в просторі та часі для миттєвого переходу з однієї точки всесвіту в іншу — це неодмінний атрибут космічної фантастики. Нове дослідження німецьких фізиків стверджує, що такі тунелі дійсно можуть існувати. Більш того, у своїй роботі вони змогли теоретично обґрунтувати існування червоточин та наблизилися до можливого розуміння цього явища.
Дослідження проведено міжнародною групою фізиків на чолі з доктором Хосе Луїсом Бласкес-Сальседо (Jose Luis Blázquez-Salcedo) з Університету Гольденберга з публікацією висновків в науковому журналі Physical Review Letters. У своїй роботі фізики представили нову теоретичну модель створення та існування червоточин, яка робить мікроскопічні червоточини більш обґрунтованими, ніж в попередніх теоріях.
Червоточини, як і чорні діри, з’явилися в рівняннях загальної теорії відносності Альберта Ейнштейна, опублікованій в 1916 році. Важливим постулатом теорії Ейнштейна стало те, що Всесвіт має чотири виміри — три просторових виміри та час як четвертий вимір. Разом вони утворюють те, що відомо як простір-час, і цей простір-час може бути розтягнуто і викривлене масивними об’єктами, такими як зірки. А раз можливо викривлення, то не можна виключати такої конфігурації континууму, коли дві вкрай віддалені точки простору можуть зближуватися до близької відстані.
«З математичної точки зору такий короткий шлях був би можливий, але ніхто ніколи не спостерігав справжню Кротову нору», — пояснюють фізики. Попередні моделі припускають, що єдиний спосіб зберегти червоточину відкритою і пройти крізь неї — це використовувати екзотичну форму матерії, яка має негативну масу або, іншими словами, важить менше нуля, і яка існує тільки в теорії. Але нова робота демонструє на своїй моделі, що червоточини можна також долати без таких матеріалів.
Дослідники вибрали порівняно простий «напівкласичний» підхід. Вони об’єднали елементи теорії відносності з елементами квантової теорії та класичної теорії електродинаміки. У своїй моделі для подорожі крізь червоточини вони розглянули певні елементарні частинки, зокрема електрони. Як математичного опису було вибрано рівняння Дірака з включенням в модель поля Дірака. Поєднання квантової теорії та теорії відносності допустило умову, при якому матерія у вигляді заряджених електронів може долати червоточини без наслідків. Це не про космічні кораблі, але електромагнітне випромінювання, а значить — зв’язок, може виявитися реальністю для миттєвої передачі даних з одного куточка Всесвіту в інший.
