«Матриця: Воскресіння» (The Matrix Resurrections) – остання велика кінотеатральна прем’єра 2021 року, яка залишає дуже неоднозначне враження. Майже двадцять років тому повернення Нео та Трініті здавалося неможливим. Проте Лана Вачовскі відродила франшизу, присвятивши четвертий фільм непереможній силі кохання між персонажами Кіану Рівза та Керрі-Енн Мосс.
1999 року брати Вачовські випустили «Матрицю», яка змінила погляд на наукову фантастику у кінематографі. Звичайно, це далеко не перший сюжет про протистояння людей і машин, та й кіберпанк на той час уже був у пошані (кінокритики одразу помітили, що в роботі Вачовські прослизали ідеї з Ghost in the Shell). Попри це, картина стала новаторською – глядачі з усього світу прийшли в захват від екшн-сцен з уповільненням, спостерігаючи за тим, як головний герой ухиляється від куль, які летять в нього. З того часу булет-тайм асоціюється з Нео, який навчився обходити систему (хоча техніка комбінованої зйомки, за допомогою якої досягають ефекту заморозки часу, з’явилася ще задовго до релізу фільму). Також сюжет фільмів прийшовся до душі багатьом прихильникам “теорій змов”.
У травні 2003 року вийшла друга частина «Матриці», а в листопаді прийшла третя картина – їх прийняли не так привітно, як перший фільм, у якому не було ні повстанців із Зіона, ні численних контактів із персонажами, які стали втіленням програм. До речі, того ж року з’явилася «Аніматриця» (The Animatrix) – анімаційна антологія, яка розширює знання про світ, де штучний інтелект створив симуляцію реальності.
Фінал «Матриці» розділив шанувальників творчості Вачовські на два табори. Одні були в захваті від філософії франшизи, інші хвалили лише першу частину, відмовляючись приймати продовження. Очевидно, що «Матриця: Воскресіння» викличе ще більше суперечок і, ймовірно, збентежить навіть тих, хто міг полюбити всю трилогію.
На початку 2000-х здавалося, що питання з «Матрицею» залишилося закритим – спілкуючись з пресою, брати говорили, що вони не планують знімати продовження. Вачовські переключилися на інші сюжети, написавши сценарії до фільмів «V – значить вендетта» (V for Vendetta) та «Вторгнення» (The Invasion). Потім вони адаптували аніме «Спіді-гонщик» (Speed Racer), придумали та зрежисували «Хмарний атлас» (Cloud Atlas), «Сходження Юпітер» (Jupiter Ascending). І не варто забувати про те, що Вачовскі створили фантастичний серіал «Восьме чуття» (Sense8).
За цей час обидва кінематографісти здійснили трансгендерний перехід, ставши сестрами Вачовські. Також у їхньому житті сталася сумна подія, яка вплинула на повернення «Матриці». У режисерів померли батьки, і особисте горе підштовхнуло Лану Вачовскі знайти втіху у воскресінні улюблених героїв. Виступаючи на Берлінському міжнародному літературному фестивалі, Лана зізналася: «У мене більше не було мами та тата, але раптово з’явилися Нео та Трініті, можливо, два найважливіші персонажі в моєму житті».
Ідею підтримали продюсери Warner Bros., проте Ліллі Вачовські до відродження франшизи не приєдналася. А ось Кіану Рівз та Керрі-Енн Мосс відгукнулися на пропозицію, давши згоду на участь у проєкті.
Ось ще, що дуже важливо – перед переглядом фільму «Матриця: Воскресіння» було б непогано згадати події попередніх стрічок. У новій картині з’явиться велика кількість візуальних відсилань (особливо до культових сцен з першої частини), а також по ходу розвитку сюжету прозвучать імена персонажів, які відіграли важливу роль в опорі машин. Ну і, звичайно, варто відштовхуватися від того, що всі ми повірили у смерть Нео та Трініті.
А тепер коротко про сюжет нового фільму, в якому з’являється знайомий нам Томас Андерсон (Кіану Рівз). Він розробник гри про матрицю, і його продукт має велику популярність. Складається враження, що Андерсон має все для комфортного життя, однак він відчуває екзистенційну кризу. Герой відчуває сильний сум і бачить те, чого не існує. Томас відвідує психоаналітика (Ніл Патрік Харріс), який допомагає йому повернутися до нормального існування. Але сині пігулки вже не допомагають, а реальність поєднується з незрозумілими видіннями.
Що відразу впадає у вічі – це яскраві кольори фільму, які відрізняються від темно-зелених кадрів із попередніх картин. Також змінюється тон оповіді – у сценарії з’являються жарти, які заграють із глядачами, вгадуючи їхні коментарі після сеансу. Один із ключових персонажів, нібито обговорюючи гру, каже Андерсону, що Warner Bros. хоче продовження трилогії, і це неодмінно відбудеться – із творцями сюжету чи без них. А програмісти, аналізуючи реліз, вгадують, що зробило його таким успішним: екш, заплутаний сюжет чи естетика панку з кінця 90-х.
Якщо говорити про нових персонажів із «Матриці: Воскресіння», то тут усе досить погано. Яхья Абдул-Матін II, Джессіка Хенвік і Джонатан Грофф набувають важливих ролей, але їхні герої стають заручниками асоціацій, які залишилися після перегляду попередніх фільмів (замінити знайомі обличчя, які зіграли ключову роль у розвитку історії, не виходить).
Що стосується другорядних персонажів, то вони залишаються невиразною масовкою. А Джада Пінкетт Сміт, повертаючись до ролі Ніоби, розчиняється під товстим шаром гриму, який не додає переконливості до її дій.
Зрозуміло, що ніхто не може бути важливішим за героїв Кіану Рівза та Керрі-Енн Мосс, які знову зустрінуть один одного. Навіть якщо в новій «Матриці» не подобається абсолютно нічого, побачивши Нео і Трініті рівень скептицизму різко знижується – все-таки дуже радісно спостерігати за їх возз’єднанням. Очевидно, що у четвертому фільмі Лана Вачовскі робить ставку на почуття ностальгії, а також на віру в кохання персонажів – це почуття, як і раніше, стає головною рушійною силою у спотвореній реальності.
На жаль, кохання героїв виявляється недостатньо, щоб перекрити спірні моменти в сюжеті (а їх вистачає з головою). До того ж у «Матриці» хочеться побачити захоплюючий екшн, але натомість ми отримуємо нецікаві бійки, змонтовані не найкращим чином (у нас є з чим порівнювати – раніше франшиза захоплювала глядачів постановкою боїв від Юаня Хепіна, який навчав акторів мистецтва східних єдиноборств).
Як і очікувалося, Лана Вачовскі використовує легендарний буллет-тайм, але навіть цей прийом, а також кадри зі старих фільмів не можуть згладити подвійне враження, яке залишається після завершення сеансу.
Можливо, четверта «Матриця» розрахована лише на тих, хто просто хоче побачити знайомих героїв, не зважаючи на обставини зустрічі. Або все не так погано, просто для потужної постановки не вистачило ще однієї сестри Вачовські, яка раніше вносила свій істотний внесок у франшизу.
