рф збирається зробити 6000 Shahed-136, але не може скопіювати двигун цього дрона
Які нюанси має програма загарбників з масштабного виробництва дронів для ударів по Україні
росія має намір до літа 2025 року виготовити на власних потужностях 6 тисяч дронів-камікадзе Shahed-136 за технологіями, отриманими від Ірану. Загальна вартість цього проекту під кодовою назвою “Проект Лодка” наразі обчислюється на рівні 151 мільярдів російських рублів або орієнтовно понад 2 мільярди доларів. Базовим для цього виробництва стане об’єкт “Алабуга” в Татарстані, персонал якого однак працює “під наглядом російських спецслужб”.
Але практична реалізація цього проекту повсякчас стикається з різного роду труднощами, котрі як мінімум дають підстави вважати, що до літа 2025 року росіяни не зможуть виготовити настільки багато дронів-камікадзе іранського зразка. Про це йдеться в публікації видання The Washington Post.
Зокрема автори публікації пишуть, що фактично відповідальним за проект виробництва дронів-камікадзе Shahed-136 був призначений “відставний” співробітник ФСБ. В ключових менеджерів цього проекту “для профілактики” відібрали паспорти, щоб вони не могли покинути країну. А для маскування в документації по цьому проекту використовувався набір кодових слів, наприклад дрони позначались як “лодки” (російською), вибухівка – “бампери”, Іран шифрувався під назвами “Ірландія” чи “білорусь”.
Документи в розпорядженні авторів The Washington Post демонструють, що росіяни намагаються справді покращити застарілі іранські технології виробництва дронів-камікадзе, та зробити цю зброю більш руйнівною при ударах по Україні. Але водночас, роботи по побудові потужностей на об’єкті “Алабуга” уже відстають від графіка як мінімум на місяць, а за весь цей час росіяни змогли зробити лише 300 “Шахедів” власного виробництва.
Поточний таймінг проекту передбачає, що на першому етапі рф планує виготовити 600 “літаючих мопедів” із комплектуючих, отриманих від Ірану, із середнім темпом 100 одиниць на місяць.
На другому етапі – перейти до самостійного виробництва корпусів, але основні комплектуючі й далі отримуватимуться від Ірану, орієнтовний обсяг – 1,3 тисячі одиниць, середній темп виробництва – 170-180 “Шахедів” на місяць. І лише на третьому етапі – до повністю локалізованого виробництва з використанням комплектуючих виробництва рф, орієнтовно 4 тисячі одиниць, із середнім темпом 226 одиниць в місяць.
Що стосується електроніки для “літаючих мопедів”, то тут Іран та рф й далі критично залежні від стабільності роботи контрабандних поставок західної електроніки, на рівні 90% від загальної потреби.
Налагодити власне виробництво корпусів “Алабуга” змогла з використанням російських підрядників, але все рівно знадобилась допомога білоруських та китайських підприємств. Але поки найбільш критичною для росіян є проблема з тим, що вони поки не можуть скопіювати двигун Mado MD550 іранського виробництва, насправді найбільш критичний елемент для “Шахедів”.
Росіяни демонструють наполегливість при вирішенні технологічних проблем. Наприклад, вони зуміли замінити ненадійні елементи з китайської електронікою на більш надійні комплектуючі, додали гідроізоляцію планера та знайшли заміну низькоякісному клею, який використовується для скріплення елементів “Шахеда”.
Рашисти поступово розгортають виробництво на “Алабузі” всупереч тому, що так і не змогли набрати необхідний персонал у 810 працівників для роботи в 3 зміни за планом.
Але, мабуть найбільш неочікуваний момент в цій історії – іранці самі не демонструють завзятості при передачі технологій по виробництву та самих “Шахедів” росіянам. Наприклад, керівники проекту “Алабуга” у внутрішній документації нарікають, що Іран не веде структурованої технічної документації (або ж має таку, але не передає), і це ускладнює російським інженерам роботу по копіюванню Shahed-136. До 25% комплектів для складання цих дронів-камікадзе на потужностях в “Алабузі”, доставлені літаками Міноборони рф з Ірану, виявились взагалі пошкодженими.
