Росія, продовжуючи війну проти України та продовжуючи використовувати проти України ракети, що відносяться до умовно сучасних російських, а не радянських запасів, незабаром залишиться фактично без цих ракет. Річ у тім, що за нинішніх санкцій підприємства росії нездатні виробляти нові ракети через відсутність іноземних комплектуючих.
Так, наприклад, застосування так званих гіперзвукових ракет “Кинджал” по території України, які мали налякати Київ та країни Заходу, по суті, залишило росію без понад 50% запасів цих ракет. А нові виробляти російські заводи неспроможні тому, що у їх складі понад 130 іноземних комплектуючих. Здебільшого – електроніка.
Що цікаво, більшу частину цих комплектуючих в росію постачав світовий лідер інтегральних мікросхем із США – Analog Device. Без американських мікросхем виробництво “Кинджалів” у росії зупинилось.
Крім США, в “Кинджалах” були комплектуючі з Японії та навіть України. Іронічно, чи не так? Але справжня вишенька на торті, ось яка.
Ракети “Кинджал” не є гіперзвуковою зброєю у сенсі цього терміну. Річ у тім, що горезвісний “Кинджал” – це балістична ракета Р-500 (9М728) ВТРК “Іскандер” авіаційного базування. Тобто, не нова, високотехнологічна технологія з нуля, а банальна авіаційна модифікація Р-500.
Наприклад, це все одно, якби США не стали створювати ракету AGM-183A ARRW, а просто взяли б крилату ракету “Томагавк” і створивши модифікацію авіаційного базування, назвали її гіперзвуковим комплексом. Хоча так і було в 1979 році, коли AGM-109 TALCM боролася за замовлення з AGM-86 ALCM, якою і програла, але при цьому вони не називалися гіперзвуковими комплексами.
Що ж до російської ракети, то вона, звичайно ж, здатна розвивати гіперзвукову швидкість, як і будь-яка інша балістична ракета, але при цьому в неї не вкладені ті вимоги, які належать до гіперзвукової зброї нового покоління, але знову ж таки навіть не в цьому суть.
А вся суть, що електронна елементна база “Кинджала” практично ідентична ракетам “Іскандер”. Ну, ось у принципі й все.
