Що відомо про український береговий комплекс “Нептун”, який підбив флагман чф рф “Москва”

Наші читачі вже безумовно чули про знищення флагмана вмф росії “Москва” українським протикорабельним комплексом “Нептун”. Пропонуємо вашій увазі невеликий огляд самого комплексу, історію його створення та деякі маловідомі подробиці його застосування.

Ну як же без технічних подробиць “Нептуна”

Почнемо з ТТХ (тактико-технічних характеристик) комплексу:

• максимальна дальність ураження 350 км.;
• шасі “Татра”;
• дозвукова ракета “Нептун”;
• транспортно-пусковому контейнері ТПК-360
• Ракета Р-360
• Уніфікована пускова установка УСПУ-360
• Транспортно-заряджальна машина ТЗМ-360
• Транспортна машина ТМ-360
• Комплект наземного обладнання КНО
• всепогодний

Основні ТТХ ракети (РК-360):

• Дальність стрільби, км: від 7 до 280
• Віддаленість стартової позиції від берегової смуги, км: не більше 25
• Максимальний боєкомплект комплексу, одиниць: 72
• Максимальна кількість Р-360 в залпі, одиниць: 24
• Інтервал пуску в залпі, с: від 3 до 5
• Максимальна швидкість руху, км/год: по шосе – 70, по ґрунтовим дорогам – 25

• Запас руху, км: до 1000
• Час розгортання комплексу на новій позиції, хв, до 15
• Діапазон висот польоту Р-360 над гребнем хвиль, м: від 3 до 10

Історія створення 

Генеральним конструктором “Нептуна” є Олег Коростильов (який за це нагороджений званням Героя України). Створювався він у київському конструкторському бюро “Луч”. Початок розробки — 2018 рік. Проєкт був реалізований в нереально короткий термін та за мінімального фінансування. Ініціаторами та лобістами створення “Нептуна” була ціла група людей, серед яких можна насамперед зазначити Петра Порошенка, Олександра Турчинова, Сергія Пашинського та Іванна Вінника. Основні виробничі потужності знаходились у Житомирі, де вироблялися бойові заряди.

На сьогодні в Україні існує декілька зразків комплексу (скільки саме — військова таємниця). Як вже зазначалося вище, він базується на шасі чеського виробника вантажівок “Татра”. Хоча від початку планувалося, що у серійне виробництво він мав піти на платформі “Кразу”.

Доля у “Нептуна”, як в іншої української розробки “Богдана”, дуже непроста. Після створення і випробування “Нептуна” проєкт був заморожений, тобто фінансування не надходило. Відновили його лише у 2021 році. Але через відсутність чіткого розуміння на якій платформі він буде розроблятися серійно — “Татра” чи “Краз” — проєкт знову зупинився. Єдине, що вдалося зробити за цей час, це створити доволі велику кількість ракет для “Нептуна”.  На початок війни всі вони у різній стадії готовності перебували на заводі у Житомирі. Звідки їх 3 березня якимось дивом вивезли волонтери до Одеси. Там же ж вже знаходилась сама спускова установка.

Як “Нептуну” вдалося затопити “Москву”?

Отже, як “Нептуну” вдалося затопити флагман вмф чорноморського флоту ракетний крейсер “Москва”? Мало хто знає, але наші воїни вже встигли потренуватися на корветі “Адмірал Ессен”, що належить до того ж самого чорноморського флоту рф.

Ракета, запущена з “Нептуна”, завдала серйозних пошкоджень російському військовому кораблю попри те, що її частково вивели з ладу. Корабель зазнав значних руйнувань і був надовго виведений з бойового складу флоту.

Тепер те, що стосується ракетного крейсера “Москва”. Деякі джерела в інтернеті стверджують, що атака на нього була комплексною. Тобто спочатку наша розвідка визначила точне знаходження корабля, а потім в повітря піднявся БПЛА “Байрактар”, який кількома влучними пострілами вивів з ладу РЛС крейсера. Це означало, що після цього він став по суті беззахисним, а його протиракетна система С-300 Ф просто осліпла.

І вже після того, як корабель був доведений до необхідного стану, по ньому завдав удару “Нептун”. Було випущено дві ракети, обидві з яких точно влучили у ціль. Унаслідок цього здетонував боєкомплект і на крейсері розпочалася пожежа. Усього на момент вибуху на борту корабля перебувало 510 членів екіпажу.

Варто зазначити, що погода тієї ночі була штормовою, що унеможливлювала будь-які рятувальні заходи. З іншого боку, це посприяло якнайшвидшому потопленню крейсера. Річ у тому, що після вибуху він нахилився в бік і набрав чимало води. Справу довершили бурхливі води Чорного моря. Саме тому 01.05 “Москва” надіслала сигнал SOS.

Втім, трохи згодом з’явилися повідомлення про те, що крейсер нібито на плаву і прямує своїм ходом на ремонт. Про це повідомив офіційний речник Пентагону Джон Кірбі. Він також додав, що американським військовим достеменно невідомо, що саме відбулося тієї ночі. За його словами, Пентагон розглядає дві версії: вибух боєкомплекту унаслідок нещасного випадку або влучення ракети.

Україна має пишатися своїми власними розробками

Перші повідомлення про загибель флагмана чорноморського флоту росії почали з’являтися вчора пізно ввечері. Першою реакцією людей була недовіра і здивування. Ніхто не міг тоді уявити, що українським військовим вдалося знищити красу та гордість російських збройних сил. Але факт залишається фактом — “Москва” виведена з ладу і затонула.

Чому настільки важливим є сам факт знищення “Москви”? По-перше, ми довели усім, що маємо ефективні протикорабельні системи власного виробництва. По-друге, ми завдали відчутного удару престижу росії та її вмф. По-третє, ми знищили ракетний крейсер, на борту якого було 16 крилатих ракет. А це означає, що більше ними ворог не скористається. По-четверте, москва мала прикривати десантні кораблі під час операції з висадки десанту в Одесі. Тепер її немає і росіянам доведеться шукати заміну, якої теж не існує. Іншого подібного корабля у Чорному морі у них просто немає.

До речі, наступного дня після загибелі “Москви” в інтернеті почали з’являтися плітки про те, що у путіна стався нервовий зрив. Стверджують, що він так розлютився, що навіть зламав кілька стільців та розтрощив ванну.

Це приголомшливий успіх ВСУ, який довів, що країна без власного військово-морського флоту здатна на рівних змагатися зі значно переважаючими силами противника на морі. На жаль, на сьогодні ми маємо лише декілька установок “Нептуна”, але ракет для неї вдалося зробити доволі багато. Тому окупантам ми можемо сказати лише одне: начувайтеся, голіруч нас не візьмеш!