Вчені з Лос-Аламоської національної лабораторії (LANL) вперше на основі спостережень створили карту меж Сонячної системи з міжзоряним простором. Раніше межа визначалася з теоретичних розрахунків, а створити справжню карту допоміг супутник NASA IBEX (Interstellar Boundary Explorer). Тепер ми точно знаємо, як виглядає форма геліосфери навколо зірки, на ім’я Сонце.
Навколо кожної зірки утворюється міхур зоряного газу, названий геліосферою. Наше Сонце не виняток. Випромінювані їм частки – сонячний вітер – поширюються в різні боки від зірки з початковою швидкістю близько 4 млн км / год. Через певний час сонячний вітер починає відчувати тиск середовища міжзоряного простору, і тиск сонячного вітру врівноважується зовнішнім тиском. На кордоні врівноваженого зовнішнього і внутрішнього тиску виникає стан геліопаузи – кордони каплевидного міхура зоряного газу, в якому наша система і наш світ захищені від руйнівного випромінювання міжзоряного середовища.
У 2008 році для вивчення кордонів геліосфери був запущений супутник NASA IBEX. Датчики супутника діють як ехолокатор. Тільки сам супутник нічого не випромінює. Він ловить сліди ударного впливу сонячного вітру на зустрічний «міжзоряний» вітер. В результаті зустрічного взаємодії частинок виникають енергетично нейтральні атоми, які фіксуються приладами IBEX.
Час, швидкість і відстані всіх подій вченим відомі (політ частинок від Сонця, удар, повернення продуктів удару), тому розрахувати координати появи енергетично нейтральних атомів труднощів не складе. Все що для цього знадобилося – десять років збору даних супутником в період з 2009 по 2019 роки.
В результаті багаторічних спостережень вчені вперше змогли з високою точністю створити карту меж геліосфери нашої зірки. Від Сонця до переднього фронту геліосфери виявилося 120 астрономічних одиниць (1 а.о. – це відстань від Землі до Сонця), а довжина хвоста геліосфери склала 350 а.о.
