«Дюна» Френка Герберта – роман складний і багаторівневий. Це й екологічний маніфест, і трактат про мистецтво політичних інтриг, і дослідження культу героя… Вдумливий і підготовлений читач зможе прочитати всі смислові шари одночасно. Менш досвідчені прихильники саги поступово відкриватимуть для себе нові аспекти оповіді. Глибше зрозуміти зміст книги допоможе й нова екранізація науково-фантастичного шедевра, зроблена канадським режисером Дені Вільневим.
Політичні підтексти
Дія книги та фільму відбувається на пустельній планеті Аракіс, на якій видобувають найціннішу речовину в космосі – меланж. Без цих прянощів неможливі ні міжгалактичні подорожі, ні медицина, ні наука, ні сама цивілізація. Той, хто контролює меланж, управляє всім всесвітом. А таку можливість хочуть отримати всі: і падишах-імператор з дому Коріно, і дім Харконенів, і сестринство Бене Гессерит. Непоборне бажання здобути ще більше влади та прибутків стає підґрунтям нескінченних політичних інтриг та хитрих маніпуляцій.
Торгівля спеціями в «Дюні» – очевидна метафора сучасної торгівлі викопним паливом. За право видобувати нафту та газ в реальному світі також спалахують війни й триває ворожнеча.
Екологічний порядок денний
«Дюна» – це своєрідне екопопередження людям. Якщо суттєво змінити клімат планети, найцінніший ресурс у всесвіті зникне і призведе до повного краху. Аракіс населений піщаними хробаками, які харчуються піском і виділяють меланж. Місцеве населення теж пристосувалося до суворих умов. Однак після втручання Поля Атріда та його нащадків планета наповнилася водою. Ціною цьому стали втрачена культура фрименів, знищення червів і спайсу.
Френк Герберт та Дені Вільнев наголошують на важливості гармонії з навколишнім середовищем. Це не означає, що потрібно здатися напризволяще природним силам. Але завжди потрібно розуміти наслідки. І хоча описані події відбуваються в далекому майбутньому, деякі його ознаки ми помічаємо вже зараз. Наприклад, дефіцит води або нестача ресурсів в окремих регіонах.
Синтез культур і релігій
У всесвіті «Дюни» абсолютно все будується на релігії. На перший погляд, популярний романперенасичений відсиланнями до ісламу. Вільні фримени асоціюються з арабськими племенами. Імператорів тут називають «падишахами», а солдатів – «сардаукарами» та «башарами», словами, що мають тюрко-перське або арабське походження. Та й головний персонаж Муад’Діб названий арабським ім’ям, що в перекладі означає «вчений».
Насправді ж, у романі можна відшукати згадки про всі поширені релігійні вчення сучасності. Єдине, що можна сказати абсолютно точно, Френк Герберт уявив світ майбутнього, не заснований на західній християнській міфології. Крім того, письменник спростовує міф про месію. На його переконання, харизматичні лідери рано чи пізно стають тиранами.
Антитехнологізм
У космічному просторі «Дюни» немає роботів та штучного інтелекту. Зате багато графів, герцогів, лордів і принцес. Лідери великих домів змагаються за владу, б’ючись на клинках, хоча і володіють ядерною зброєю, здатною знищити їх усіх. У романі розповідається про «Батлеріанський джихад» – хрестовий похід проти машин, що завершився поразкою останніх. Відтоді інноваційні технічні винаходи, що полегшують побут, доступні лише для обраних.
Українська січ
Гербертові фримери – сміливі борці за волю та власні ідеали – живуть у січах. Як вважають дослідники, найімовірніше, це слово походить від української козацької січі. В англійську мову воно потрапило після перекладу «Тараса Бульби» 1907 року.
«Дюна» описує вічні теми, що не мають терміну придатності. Хіба що людство опам’ятається і відмовиться від маніпуляцій, тиранії та воєн. Але чи можливо це?
