The Witcher / «Відьмак» від Netflix – огляд серіалу 2019

Минулого тижня побачив світ перший сезон серіалу від Netflix – «Відьмак», створений на основі книг Анджея Сапковського. Починаючи від самого анонсу і до виходу серіалу «Відьмак» від Netflix, до нього була прикута підвищена увага: кожен новий оголошено актор, кожна новина зі зйомок і злитий кадр з реквізитом викликали бурхливе обговорення в мережі.

Протягом всієї стадії виробництва серіалу The Witcher від Netflix, раз по раз над ним збиралися хмари. Фанати всесвіту були незадоволені буквально всім, починаючи від медальйона (який, в принципі, досить канонічний) і закінчуючи місскастом. Але все таки відбулася знакова подія і серіал за мотивами творів пана Сапковського побачив світ. Яким же вийшов фінальний результат?

Зазначимо відразу, що дана стаття ні в якому разі не рецензія в чистому вигляді і автор не претендує на звання кінокритика або ж експерта по оригінальній літературній серії.

Герої The Witcher

Почнемо, мабуть, із самого головного героя –  Геральт з Рівії (Генрі Кавілл). У мережі величезна кількість фанатів довгий час обурювалися з приводу головного героя. А точніше з приводу того, хто буде грати його роль. Мовляв, Генрі Кавілл абсолютно не підходить на цю роль, він не впорається і далі за списком. Так, зізнаюся чесно, протягом усьї пілотної серії особисто для мене було трохи незвично бачити в Геральті Супермена з характерною фігурою, але в момент різанини на вулицях Блавікена у фінальній частині пілотного епізоду я вже не звертав на це уваги. В цілому, Кавілл не так вже й поганий в ролі Відьмака. Досить швидко звикається з вибором продюсерів серіалу і приймаєш Супермена в якості головного героя. Суворий і мовчазний відьмак, готовий за монету позбавити вас проблем і після виконання роботи розчинитися в заході. Серйозно, Кавілл тягне на своїх широких плечах весь серіал.

В The Witcher крім сюжетної лінії Геральта з Рівії акцент оповідання робиться на сюжетних лініях Йенніфер та Цірілли. У першій розповідають передісторію Йенніфер із Венгерберга. З точки зору телешоу образ егоїстичною і владної чарівниці розкритий непогано, але в деяких моментах явно не вистачило глибини. Хоча коректніше буде сказати, що не вистачило хронометражу. Як приклад, різка зміна образів чарівниці із горбатої свинарки, що шукала кохання, в жінку, яка прагне до влади. Але в цілому і процес становлення Йенніфер як чарівниці, і перша зустріч з Геральтом, виконані досить непогано. Ну і останньою сюжетною лінією є лінія княжни Цірілли, в якій буде розказано історію “Левеняти з Цинтри” зокрема, і жителів Цинтри після вторгнення Імперії Нільфгаард в цілому.

Хронологія в The Witcher

Глядачеві одночасно подають три різні історії, у кожній з яких своя власна часова лінія, яка, дещо заплутує не підготовленого глядача, але потім все стає на свої місця. Так, фанати всесвіту Відьмака з легкістю відновлять правильний хронологічний порядок і відразу зрозуміють задуму авторів серіалу. Але на мій погляд, подібний спосіб оповіді злегка підвищить поріг входження (якщо взагалі можна застосувати подібний термін до серіалів) у людей абсолютно незнайомих з книгами пана Сапковського. Але це навіть плюс, адже я боюся уявити наскільки довгим і нудним стало б оповідання, якби творці серіалу не спробували таким чином вмістити все в рамки одного сезону.

В цілому, серіал намагається дотримуватися оригінальної літературної сюжетної лінії, розповідаючи про різні пригоди Білого Вовка. Тут і історія Ренфрі та її банди, і знайомство Геральта з Жовтцем (Яскір, Лютик – різні переклади), і порятунок Данек в Цинтрі з наслідками у вигляді Права Несподіванки. Знову ж таки повторюся, хронологічний порядок в серіалі порушений і часом епізоди сприймаються як якісь в’єтнамські флешбеки.

Вікові обмеження 18+!!!

Серіал має Рейтинг 18+, до речі, це цілком виправдано. Оголення та відверті сцени присутні, кров-кишки теж. Нехай не скрізь і не завжди, але все ж. Пов’язано це, на мій погляд з тим, що у різних епізодів банально різні режисери. Нам то активно демонструють те, як клинок якого-небудь солдата Цинтра або Нільфгаарда входить в тіло ворога, то часом починають сором’язливо і невдало намагатися ховати сцени жорстокості. Батальні сцени в серіалі досить посередні, зі своїми недоліками та ляпами, але як то кажуть, буває і гірше. Добре, що звичайна постановка боїв, нарікань не викликає: Геральт бадьоро махає руками, ногами, мечами попутно відрубуючи кінцівки противникам, але особисто мені іноді здавалось що немає в цих боях якоїсь грації, майстерності Відьмака, хоча хореографія відмінна. Таке відчуття, що величезний амбал просто розкидає в різні боки діточок в пісочниці.

Часом The Witcher намагається йти і в гумор, але виходить це далеко не завжди. Так, Лютик жартує, Геральт часом відважує уїдливі коментарі з того чи іншого приводу і це виглядає іноді дійсно доречно. Але в більшості випадків, коли на екрані з’являється найкрасивіший, самий талановитий бард всесвіту Відьмака, хочеться вигукнути якись матюк. Хоча це швидше плюс, ніж мінус. Відчувається якась хімія між Геральтом та Жовтцем. Також гноми (краснолюди) в шостому епізоді знатно потішили своїми репліками та в цілому манерою мови. Ні, правда, гноми вийшли відмінними.

Висновки The Witcher

«Відьмак» вийшов дуже нерівним: ймовірно, шоураннер Лорен Шмідт-Гісріх спробувала догодити всім відразу, при цьому експериментуючи з комплексною подачею історії. Підсумок вийшов передбачуваним: в «Відьмак» знайдеться як і те, що сподобається фанатам, так і те, що припаде до душі новачкам всесвіту. І при цьому обидві групи обов’язково знайдуть, на що поскаржитися.

З іншого боку – в цьому суть творчості. Ідеальних творів не існує, і від цього тільки цікавіше їх обговорювати. А від «Відьмака» залишається чекати лише роботи над помилками: шоу рухається в правильному напрямку, і до другого-третього сезону цілком може стати головним фентезі-серіалом сучасності.