Співробітники Відділу досліджень морських ссавців Університету Сент-Ендрюса в Шотландії знайшли спосіб досліджувати одне з найбільш негостинних місць на Землі – Антарктиду. Вони залучили до збору наукових даних тюленів, повідомляє CNN.
Ці тварини добре себе почувають в морозному кліматі й можуть пірнати в океан на глибину до 3000 футів (понад 900 метрів). Вчені кріплять до них датчики й таким чином вивчають як поведінку самих тюленів, так і раніше недоступні їм області антарктичної природи.
Перші експерименти по залученню тюленів до наукових досліджень почалися ще у 2004 році. Але потрібно понад десять років, щоб удосконалити технологію.
Провівши достатню підготовку, вчені організували експедицію для дослідження моря Амундсена в Західній Антарктиді. Воно дуже мало вивчене. Тим часом в ньому розташовуються два льодовики, котрі найшвидше тануть: Пайн-Айленд і льодовик Туейтса.
В Антарктиді живуть шість видів тюленів. Вчені вибрали два: тюленя Уедделла і південного морського слона. Вони здатні пірнати в найглибші шари океанської води.
Вчені присипляли тюленів і приклеювали до їх потилиці датчики розміром зі смартфон. Це не заважало тваринам і не впливало на їх соціальне життя. Через рік, під час линьки, пристрій відпадав сам собою.
Дослідження зайняло не один рік. Вчені здійснювали поїздки в Антарктиду у 2014, 2019 і 2020 роках і кожен раз оснащували датчиками до 14 тварин. Під час запливів в океані пристрій збирає дані про глибину, температуру і солоність води в різних місцях. Коли тюлені вибираються на повітря, інформація через супутник передається фахівцям.
На початку проєкту (2014 року) рік для району моря Амундсена було доступно менш як 1000 профілів даних. Тепер у розпорядженні вчених – понад 20 000 точок даних з тисяч місць по всій Антарктиді.
Зокрема, тюлені допомогли вивчити танення льодовика Пайн-Айленд. Раніше вважалося, що тала вода, яка витікає з-під крижаного шельфу на глибині близько 450 метрів під поверхнею, залишається там же, в глибокій сутінковій зоні океану. Але нові дані, опубліковані в березні 2021 року, засвідчили: частина талої води піднімається у верхню сонячну зону, приблизно на 200 метрів нижче поверхні. Оскільки вона майже на три градуси тепліше навколишньої води, то «розігріває» собою поверхневий шар. Завдяки цій води на морському льоду виникають ополонки.
