У п’ятницю в Японії було відкрито найбільший у світі експериментальний термоядерний реактор.
Ця технологія знаходиться в зародковому стані, але дехто вважає її відповіддю на майбутні енергетичні потреби людства. Синтез відрізняється від поділу, методу, що використовується нині на атомних електростанціях, тим, що відбувається злиття двох атомних ядер замість розщеплення одного.
Метою реактора JT-60SA є дослідження можливості термоядерного синтезу як безпечного, великомасштабного та безвуглецевого джерела чистої енергії, при якому виробляється більше енергії, ніж витрачається на її виробництво. Шестиповерхова машина, розташована в ангарі в Наці на північ від Токіо, є токамак у формі пончика, в якому міститься закручена плазма, нагріта до 200 мільйонів за Цельсієм (360 мільйонів за Фаренгейтом).
Це спільний проєкт Європейського Союзу і Японії, який є попередником свого старшого брата у Франції — Міжнародного термоядерного експериментального реактора, що будується (ІТЕР). Кінцева мета обох проєктів — умовити ядра водню всередині об’єднатися в один важчий елемент, гелій, вивільнивши енергію у вигляді світла та тепла та імітуючи процес, що відбувається всередині Сонця.
Дослідники з ІТЕР, вартість якого перевищує бюджет, відстає від графіка та стикається з серйозними технічними проблемами, сподіваються досягти святого Грааля технології ядерного синтезу – чистої енергії. Сем Девіс, заступник керівника проєкту JT-60SA, сказав, що цей пристрій «наблизить нас до термоядерної енергії».
«Це результат співпраці більш ніж 500 вчених та інженерів і понад 70 компаній по всій Європі та Японії», — заявив Девіс на інавгурації в п’ятницю.
Комісар ЄС з енергетики Кадрі Сімсон заявила, що JT-60SA є «найдосконалішим струменем у світі», назвавши початок експлуатації «віхою в історії термоядерного синтезу».
«Термоядерний синтез потенційно може стати ключовим компонентом енергетичного балансу у другій половині цього сторіччя», — додав Сімсон.
Подвигу «чистого приросту енергії» було досягнуто у грудні минулого року в Національній установці запалювання Ліверморської національної лабораторії імені Лоуренса в США, де знаходиться найбільший у світі лазер. На американському об’єкті використовується метод, відмінний від ІТЕР та JT-60SA, відомий як термоядерний синтез з інерційним утриманням, при якому високоенергетичні лазери направляються одночасно в циліндр розміром з наперсток, що містить водень.
Уряд США назвав цей результат «знаковим досягненням» у пошуках джерела необмеженої чистої енергії та припинення залежності від викопного палива, що виділяє вуглекислий газ, який спричиняє зміну клімату, а також геополітичні потрясіння.
На відміну від ядерного поділу, термоядерний синтез не несе в собі ризику катастрофічних ядерних аварій – подібних до тієї, що сталася на Фукусімі в Японії у 2011 році – і виробляє набагато менше радіоактивних відходів, ніж нинішні електростанції, кажуть його прихильники.
