Автори проекту пропонують спочатку відправити на Місяць розроблених цими ж ученими літаючих і стрибаючих роботів SphereX вагою п’ять кілограмів кожен. Вони зможуть досліджувати мережу лавових труб – полого тунелю, який утворився мільярди років тому, коли розплавлена порода текла під поверхню Місяця. У підсумку на супутнику Землі утворилася мережа труб діаметром близько 100 метрів кожна. Після їх дослідження вчені пропонують спроєктувати та сконструювати там «місячний ковчег» з сонячними батареями на поверхні та ліфтовими шахтами, які ведуть до сховища.
За розрахунками вчених, для доставки ДНК-матеріалів усіх земних видів на Місяць знадобиться 250 ракет, кожна з яких транспортує приблизно по 50 зразків кожного виду. Для порівняння, щоб побудувати Міжнародну космічну станцію, запускали близько 40 ракет.
Генетичні матеріали пропонується зберігати в чашках Петрі в модулях «кріогенної консервації» всередині лавових труб, які повинні захистити їх від сонячного випромінювання, метеоритів і коливань температури. Насіння, стверджують дослідники, зберігати потрібно при температурі мінус 180 градусів Цельсія, а стовбурові клітини – при мінус 196. Обслуговувати об’єкт будуть роботи, яких поки не винайшли.
Навіщо це потрібно:
Вчені вважають, що Місяць – ідеальне місце для “Ковчега”, тому що там порожньо, холодно і нічого не відбувається. Хоча на Землі вже є банк з ДНК-матеріалами багатьох видів, запасний варіант необхідний, щоб знизити ризики втрати біорізноманіття, якщо на планеті відбудеться глобальна катастрофа: наприклад, виверження супервулкану, низка землетрусів, війна, новий льодовиковий період або пандемія.
Існуючий «ковчег» знаходиться в Глобальному сховище насіння Свальбарда на острові Шпіцберген в Арктичному морі. Там зберігаються понад мільярд зразків насіння. На думку аризонських дослідників, цей «ковчег» вразливий: він може бути втрачений в результаті зміни клімату, що супроводжується підвищенням рівня моря.