Сто років тому, в 1921 році, німецький лікар Отто Варбург зробив фундаментальне відкриття, описане в кожному підручнику з біохімії. Він спостерігав, як ракові клітини отримують енергію з глюкози дивним, неефективним чином: замість того щоб «спалювати» її за допомогою кисню, ракові клітини поводяться як дріжджі – вони ферментують її. Попри те, що цей безкисневий процес відбувається швидко, він залишає велику кількість енергії глюкози непотрібною.
За минулі сто років висувалися різні гіпотези, що пояснюють те, що спостерігав Варбург, в тому числі що ракові клітини володіють дефектом мітохондрій і тому не можуть виконувати контрольоване перероблення глюкози. Але жодне з цих пояснень не витримало перевірки часом, пише Science Daily.
Команда вчених з Меморіального онкологічного центру ім. Слоуна запропонувала нову відповідь, ґрунтуючись на найбільшій добірці результатів біохімічних і генетичних експериментів. Вони припускають, що справа в раніше невивченому зв’язку між метаболізмом Варбурга та активністю ферментів з групи фосфоінозитидів-2-кінази (PI3K).
Це ключова сигнальна молекула, яка діє майже як головнокомандувач в клітинному метаболізмі. Більшість подій в клітині, вимагають витрат енергії, відбуваються тільки після того, як PI3K дає дозвіл. Коли клітини запускають метаболізм Варбурга, активність кінази PI3 наростає і, своєю чергою, посилюється прагнення клітини до поділу. Як ніби головнокомандувачу дали мегафон.
Це відкриття змушує переглянути широко поширений серед біохіміків погляд на те, що метаболізм вторинний стосовно передачі сигналів в клітці. Також воно вказує на те, що вплив на метаболізм може стати ефективним способом запобігання росту ракових клітин.