Високий рівень економічного розвитку часто вважають ознакою добробуту населення. Але дослідження вчених з Канади та Іспанії показують, що є привід засумніватися в цьому. Вони виявили, що значна кількість жителів країн, в яких гроші відіграють мінімальну роль, щасливі не менше, ніж мешканці скандинавських країн, які зазвичай займають перші місця у світі за оцінкою рівня щастя.
Для того, щоб визначити, як монетизація впливає на відчуття добробуту громадян, дослідники з Університету Макгілла і незалежного університету Барселони вирушили на Соломонові острів і в Бангладеш, країни з дуже низьким рівнем доходів. За кілька місяців вони багаторазово поговорили з жителями міст і сіл про те, що становить для них щастя, а також більше дізналися про їх спосіб життя, повідомляє EurekAlert.
Всього вчені взяли інтерв’ю у 678 осіб у віці від 20 з гаком до 40 з лишнім років. Майже 85% з них були чоловіками, бо через норми культури в Бангладеш, де вільно поговорити з жінками є дуже важко. Втім, порівняння відповідей чоловіків і жінок з Соломонових островів показало, що суттєвої різниці між ними немає. Результати опитувань показали, що в спільнотах, де гроші мають більший обіг, рівень щастя у населення нижчий.
«У менш монетизованих місцях, як ми виявили, люди кажуть, що більше часу проводять з сім’ями та в контакті з природою, що і робить їх щасливими», – сказала Сара Мінарро, керівник проєкту. Але з наростанням монетизації соціальні та економічні фактори, які зазвичай поширені в індустріально розвинених країнах, починають відігравати велику роль. В результаті наше дослідження показує, що монетизація, особливо на своїх ранніх стадіях, може бути визначальним фактором щастя».
Цікаво, що в той час, як інші роботи показують, що доступ до інформації про спосіб життя людей з інших країн і культур впливають на оцінку свого добробуту, в спільнотах Бангладеш і Соломонових островів такого не спостерігалося.
«Коли люди живуть в зручності, безпеці та можуть вільно насолоджуватися, перебуваючи в здоровому суспільстві, вони щасливі — незалежно від того, заробляють вони гроші чи ні», – робить висновок професор Кріс Баррингтон-Лі, один з дослідників.
