Астрономи з Массачусетського технологічного інституту, США, відкрили нові незвичайні скупчення галактик, які були помічені в ході попередніх оглядів неба. Отримані командою результати показують, що приблизно 1 відсоток від числа скупчень галактик виглядають атипово і легко можуть бути прийняті за одиночну яскраву галактику. При плануванні нових космічних телескопів, покликаних здійснювати пошуки скупчень галактик, необхідно враховувати ці знахідки; в іншому випадку існує ризик отримання неповної картини структури і еволюції Всесвіту.
Скупчення галактик містять від декількох сотень до тисяч гравітаційно пов’язаних галактик. Вони рухаються в хмарі розпеченого газу, званому внутрікластерним середовищем, яке є більш потужним, ніж всі зірки галактик скупчення разом узяті. Цей гарячий газ стає матеріалом для формування нових зірок, коли охолоджується і випускає накопичену енергію в формі рентгенівського випромінювання, яке ми спостерігаємо за допомогою космічних телескопів.
Це яскрава хмара газу формує дифузне гало рентгенівського випромінювання навколо скупчень галактик, дозволяючи відрізняти їх від дискретних точкових джерел рентгенівського випромінювання, пов’язаних, наприклад, із зіркою чи квазаром. Однак деякі галактики не вписуються в цю схему, з’ясували вчені 9 років тому.
У 2012 р дослідники виявили одне незвичайне скупчення, подібне в рентгенівському діапазоні на точкове джерело. Це скупчення галактик, зване скупченням Фенікс, дало початок спеціалізованому огляду неба під назвою Clusters Hiding in Plain Sight («Скупчення, що ховаються на видноті», CHiPS) survey. У новому дослідженні представлені результати цього огляду неба, який після 6 років спостережень до теперішнього часу вже завершений. Проведена дослідниками робота дозволила ідентифікувати в цілому три нових скупчення галактик і зробити висновок про те, що ранні рентгенівські огляди неба могли обійти увагою приблизно 1 відсоток від числа скупчень галактик, оскільки ці скупчення виглядали не так, як звичайні скупчення галактик. Це може мати велике значення для розуміння структури Всесвіту, а також її розширення й еволюції, відзначають автори.
Дослідження опубліковане в журналі Astrophysical Journal; головний автор Тавіват Самбунпаньяку (Taweewat Somboonpanyakul).
