Ворог продовжує знищувати паливну інфраструктуру. Зокрема знищена велика кількість нафтобаз та найбільший нафтопереробний завод країни. За таких умов потрібна принципово інша схема роботи здатна забезпечити пальним як армію, так і мирних громадян.
Більше 20 атакованих галузевих об’єктів з початку війни нарахував паливний експерт Сергей Куюн використовуючи офіційні повідомлення та власну інформацію й спостереження. Не факт, що було враховано все.
Перші з атакованих об’єктів мали певні запаси, а «березневі» вже здебільшого ринок встиг спустошити. Але в умовах нестачі пального це суттєві втрати.
Ринок не зупинився, але вимушений переформатуватися. Ніяких запасів, працюють з коліс. Але що це означає?
Це означає, що потрібно більше бензовозів, які можуть привозити пальне напряму з-за кордону. Потрібно, щоб кожен власник бензовозу мав можливість поїхати й купити собі пальне.
Після ракетного удару по «Укртатнафті» та по її нафтосховищам наш найбільший виробник вимушено покинув стрій. Це важка втрата для ринку, який пройшов березень завдяки заводу та лютневим залишкам.
Тоді я закликав відмовитись від держрегулювання роздрібних цін на пальне, бо в умовах дефіциту воно не дає тим самим бензовозам закуповувати пальне - у Румунії, Молдові, Польщі, Словаччині, Литві, Німеччині, Австрії тощо. Так, це важко, далеко, але іншого вибору нам не залишили. Тим не менше - це реально й це вже працює.
Вже три регіональні мережі, які за останні два дні зупинили вільний продаж палива, бо його собівартість вища за встановлені ціни.
Навіть великі гравці вимушені додатково обмежувати реалізацію, бо на пістолеті вже нові партії пального, яке теж не потрапляє у виставлений ціновий коридор. Споживачі без пального, бізнес зупиняється, персонал невдовзі може залишитись без зарплатні.
З іншого боку більшість мереж продовжує роботу і завдяки зниженню податків та фіскального тиску може пропанувати споживачам пальне за адекватною ціною. Держрегулювання в умовах воєнного стану не дає цінам стрибнути надто високо через дефіцит пального.
