Вчені з Центру трансляційної геноміки біорізноманіття LOEWE провели генетичний аналіз жирафів і встановили, що популяція цих тварин ділиться на чотири різних види. Вони виглядають дуже схожими зовні, але насправді відрізняються один від одного, так само як білі й бурі ведмеді, повідомляє Current Biology.
«Генетично існує чотири різних види жирафів і сім підвидів», – зазначили автори наукової роботи.
Йдеться про північних жирафів, сітчастих жирафів, південних жирафів і жирафів масаї. Північні жирафи поділяються на кілька підвидів: кордофанські, західноафриканські та нубійські.
Раніше вважалося, що існує тільки один вид жирафів з декількома підвидами. Щоб встановити істину, вчені вивчили ДНК 190 тварин з усього їх ареалу в Африці. Аналіз 200 000 позицій на ДНК підтвердив суттєві відмінності між ними.
Дані також показали, що чотири лінії жирафів розділилися між собою 230 000 – 370 000 років тому. Надалі вони не схрещувалися в дикій природі, хоча в неволі здатні дати спільне потомство.
«Результати аналізу генома мають велике значення для збереження жирафів», – зазначив співавтор дослідження доктор Джуліан Феннессі.
В останні сто років популяція цих тварин різко скоротилася. У дикій природі налічується близько 117 тисяч особин. Чисельність північних жирафів, які мешкають в Чаді, Центральноафриканській Республіці, Камеруні, Демократичній Республіці Конго і Південному Судані, становить всього близько шести тисяч особин.
Вчені також виділили гени, які відповідають за специфічні риси жирафів, наприклад, довгу шию. Вона сформувалася завдяки десяткам мутацій. Вчені прийшли до висновку, що шия жирафів еволюціонувала протягом 15-20 мільйонів років. Деякі гени жирафів можуть бути корисні й людині. Так, вони корисні в боротьбі з гіпертонією.
