Понад 40 років тому був запущений зонд «Вояджер-1» (Voyager 1) і він все ще продовжує робити відкриття. У 2012 році зонд вийшов за межі геліосфери Сонячної системи та став першим рукотворним міжзоряним космічним апаратом. З того часу зонд вивчає процеси в просторі, на яке наша зірка має мінімальний вплив. І цей простір сам по собі виявилося зовсім не тихим.
Як повідомляють у виданні Nature Astronomy дослідники, за межами геліосфери «Вояджер-1» зафіксував «гул» плазми, інтенсивність якого виявилася вищою за очікувану. Сонячний вітер вже не вдирається в цю область простору, хоча потужні коронарні викиди Сонця під час його активності чутні в постійному та монотонному плазмовому шумі як гуркіт грому.
Плазму в міжзоряному газі або щільність електронів фіксує один з небагатьох, що залишилися робочими за 40 років приладами «Система плазмових хвиль» (PWS, Plasma Wave System). Цей прилад фіксував радіохвилі, створювані Сатурном та Юпітером, але по-справжньому проявив себе на кордоні геліосфери й за її межами. Справжнім відкриттям стало детектування досить сильної активності електронів в міжзоряному просторі, куди не проникає сонячний вітер. Ця інформація допоможе краще зрозуміти процеси за межами зоряних систем.
«Він дуже слабкий та монотонний [гул], тому що знаходиться у вузькій смузі частот, — сказала Стелла Окер (Stella Ocker), автор дослідження. — Ми виявляємо слабкий, постійний гул міжзоряного газу».
