Собака Бобі міг “обманом” потрапити до Книги рекордів Гіннеса, як найстаріший у світі: триває перевірка
Собака Бобі, який помер кілька місяців тому у віці 31 року, вважався найстарішим псом в історії — це звання йому присвоїла Книга рекордів Гіннеса. Проте незабаром з’явилися сумніви щодо правдивості віку собаки, тож розпочалася офіційна перевірка.
Про це пише Washington Post.
У Книзі Гіннесса підтвердили, що почали «офіційний перегляд» титулу Бобі та «тимчасово призупинили» заявки на рекорди як найстарішої живої собаки, так і найстарішої собаки в історії. Під час розслідування представники Гіннеса переглянуть старі докази, зберуть нову інформацію та поспілкуються з експертами.
На початку 2023 року Бобі, який жив у Португалії, занесли до Книги рекордів Гіннеса як найстарішого пса у світі. Через 9 місяців собака помер, як стверджувалося, у віці 31 рік і 165 днів.
Після смерті Бобі Книга Гіннесса опублікувала своєрідний некролог у пам’ять про його 11 478 днів життя — дивовижний термін для португальської породи Rafeiro do Alentejo, яка охороняє худобу і зазвичай живе 12-14 років.
Але незабаром виникли сумніви щодо його віку. Через кілька днів після некролога англійський ветеринар Денні Чемберс, член ради Королівського коледжу ветеринарних хірургів, заявив, що «жоден із його колег-ветеринарів не вірить, що Бобі насправді був 31 рік». За його словами, це еквівалентно віку людини, яка прожила б понад 200 років.
«Надзвичайні претензії вимагають надзвичайних доказів, і поки що жодних конкретних доказів надано не було», — сказав Чемберс.
Кілька тижнів потому журнал Wired написав, що португальська урядова база даних домашніх тварин підтвердила, що власник Бобі зареєстрував собаку лише в липні 2022 року. Хоча тоді він стверджував, що пес народився в 1992 році, жодних доказів він не надав.
Більше про Бобі
Португальський мастиф помер 21 жовтня 2023 року в португальському селі Конкейрос, де він прожив усе своє життя з Леонелем Костою та його родиною.
Коста розповідав, що при народженні Бобі та його трьох братів і сестер вважали «зайвими» і помістили в неглибоку могилу, планувавши закопати живцем. Та восьмирічний Леонель і його брати втрутилися й врятували собак, забравши їх собі.
Власник Бобі стверджував, що однією з головних причин довголіття собаки є спокійне і мирне середовище, у якому він жив, — «далеко від міст». Також Коста пояснював, що його пес ніколи не був прикутий ланцюгом або прив’язаний до повідця. Йому завжди подобалося вільно блукати лісами та сільськогосподарськими угіддями, що оточують сімейний будинок.
