Постановка мінних загороджень підводними човнами – штатна задача і її можливо здійснити без входження у територіальні води НАТО
Після того, як рф вийшла із зернової угоди та пригрозила знищувати будь-яке судно, що йде у бік України, чим оголосила необмежену морську війну, до українських портів вже зайшло декілька суден.
Тобто на крики кремля об’єктивно увагу звернули, але оголошена тотальна морська блокада не була реалізована. Що звісно не знімає той факт, що ворог методично завдає ударів по портовій інфраструктурі України, знищуючи елеватори де зберігається зерно.
Але на фоні цього у рф є можливість здійснити традиційні підступні кроки, про що розповів для АрміяInform військовий експерт Петро Черник. На його думку, Чорноморський флот рф може здійснити підводне мінування.
Defense Express зазначає, що наразі у Чорному морі рф має близько п’яти підводних човнів проєкту 636 “Варшавянка”, які можуть виконати це завдання. Річ у тому, що постановка мінних загороджень для підводного човна є доволі традиційним завданням. І на відміну від прямої торпедної атаки, в умовах Чорного моря та задачі зірвати фактично каботажне судноплавство, це більш реалістичний сценарій.
Для цього в арсеналі російських підводних човнів є декілька видів морських мін, які сконструйовані під стандартні 533-мм торпедні апарати. Мова йде про міни МШМ, МДС-1 (СМДМ-1) та МДМ (УДМ), які за офіційною інформацією знаходяться на озброєння ВМС рф.
При цьому МДС-1 (оновлена версія СМДМ-1) є саморухомою міною, постановка яких цілком можлива без безпосереднього наближення до необхідного району мінування, бо має запас ходу у 17 км. Вона була прийнята на озброєння у 1979 році, що прямо говорить й про запаси цих мін. Враховуючи це, рф цілком може спробувати встановити такі міни без заходження у територіальні води.
Після її відстрілу міна проходить дистанцію за запрограмованим маршрутом й лягає на ґрунт, приводиться у бойове положення та вмикає акустичний, електромагнітний та гідродинамічний сенсори. Й у такому стані міна може перебувати рік, після чого має спрацювати самоліквідатор.
У випадку появи корабля у зоні 40 метрів здійснюється підрив бойової частини вагою 300 кг. Мінімальна глибина постановки – 6 метрів, максимальна – до 120, але вона стосується взагалі можливості закладення, бо її призначення боротьба не лише з надводними, а й підводними човнами.
Водночас глибини у західній Частині чорного моря складають 20-45 метрів, тому бойової частини МДС-1, яка перебуває на дні, вистачає для знищення цивільних суден.
Ще одна аналогічна міна МШМ – морська шельфова міна, є якірною та має максимальну глибину використання до 300 метрів, при цьому якір знаходиться на глибині до 600 метрів. Її закладання потребує надходження підводного човна безпосередньо у районі створення мінного поля.
Принцип пошуку цілі аналогічний МДС-1 за виключенням того, що ця міна має реактивний двигун для руху під водою, тому може навіть зі значної глибини атакувати надводний корабель, чи підводний човен.
На фоні цього МДМ (УДМ) є найбільш простою донною міною, яка не є саморухомою, не має реактивного двигуна, але оснащена бойовою частиною вагою 645-800 кг. Ці міни також мають триканальні сенсори й у випадку боротьби із надводними об’єктами мають закладатись не на значній глибині.
Також треба зазначити, що у рф проводились роботи із вдосконалення цих мін, хоча за оцінками профільної російської спільноти, відставали від іноземних зразків на десятиріччя. Але навіть попри це, у деякі нові версії, серійне виробництво яких під питанням, були інтегровані такі речі, як активація міни лише на певний тип корабля, можливість пропуску певної кількості цілей тощо. Водночас у випадку спроби кремля створити морську блокаду мінами з підводних човнів, це не має будь-якого значення.
Також треба враховувати те, що у ЗСУ немає сил та засобів для боротьби з підводними човнами противника, а також ефективної протидії проти самих мін на значному видалені від берега.
Таким чином задача убезпечення судноплавства у Чорному морі, західна та південна частина взагалі є фактично водами Альянсу, має лягти саме на сили НАТО. Водночас ситуацію в якій, наприклад, літак P-8A Poseidon, сенсори якого цілком можуть побачити не те що підводний човен, а навіть спробу дистанційно поставити міни, знищить російський підводний човен, на жаль, уявити складно.
