Планети також зберігають тепло від самого процесу формування: кожна є результатом стиснення великої розсіяної хмари газу та пилу у відносно компактний об’єм. Цей колапс спричиняє тертя, яке генерує тепло. Це тепло залишається всередині тіла планети під час її формування, а потім випромінюється назовні.
Планети повільно виділяють тепло і остигають. У межах людського життя цей процес можна назвати нескінченним, але для самих планет це лише частина їхнього довгого життєвого циклу.
На Землі все ще багато тепла з двох причин:
По-перше, наша планета більша за Марс, і тому вона отримала більше тепла під час свого формування.
По-друге, тепло нашої планети міститься в об’ємі її тіла, але випромінювати тепло може лише її поверхня. Якщо збільшити розмір планети вдвічі, то площа її поверхні збільшиться вчетверо, а об’єм — у вісім разів. Більші планети випромінюють тепло повільніше, ніж менші. Іншими словами, ми набагато неефективніші, ніж Марс, коли справа доходить до відведення тепла.
Тепло Землі також підтримується розплавленим ядром, яке генерує магнітне поле. Магнітне поле своєю чергою відбиває натиск смертельного для нас сонячного вітру та радіації, зберігаючи атмосферу в безпеці. Без цього захисного поля її би просто здуло.
Це й була проблема Марса: через те, що планета занадто маленька, за мільярд років її ядро охололо й затверділо, а магнітне поле стало слабким. Без цього захисту Марс втратив атмосферу, а вода на її поверхні випарувалася під дією сонячних вітрів, полетівши в міжпланетний простір у вигляді газу.