Які пункти про інтелектуальну власність мають бути у договорі на надання послуг в сфері ІТ?
При укладанні договорів на надання послуг в сфері ІТ, особливу увагу потрібно приділяти розділу про інтелектуальну власність. Пункти в таких договорах мають визначати права, обов’язки та відповідальність сторін з метою забезпечення чіткого розподілу прав на створені об’єкти та результати роботи. У цій статті IT-юристи Stalirov&Co надали практичні поради IT-компаніям з розробки договору про надання іт послуг, а саме розділу про інтелектуальну власність. Нижче ви знайдете перелік положень, які мають бути у ваших договорах.
Визначення інтелектуальної власності
У договорі слід детально визначити, що розуміється під поняттям інтелектуальної власності. Таке поняття може включати програмне забезпечення, алгоритми, дизайн інтерфейсів, бази даних, логотипи, авторські права на код, патенти тощо.
Передача прав на інтелектуальну власність
Договір повинен уточнювати, які саме права передаються замовнику після завершення робіт. Це може бути повне відчуження прав або лише обмежене використання з певними умовами, зокрема на підставі ліцензії. Пункт у договорі про повне відчуження можна написати наступним чином: клієнт має виключне право самостійно володіти, користуватися, розпоряджатися об’єктами інтелектуальної власності з моменту отримання прав на неї. Ексклюзивні права клієнта на об’єкти поширюються як на завершений об’єкт, так і на будь-який компонент чи елемент.
Момент переходу прав на інтелектуальну власність
Юристи радять IT-компаніям вказувати, що виключні права інтелектуальної власності переходять до клієнта тільки після повної оплати наданих послуг. Це нівелює ризик виконати роботу, але не отримати оплату, тому моментом переходу повинна бути оплата у повному обсязі. У разі невиконання клієнтом платіжних зобов’язань, усі виключні майнові права на об’єкти інтелектуальної власності, створені у процесі виконання договору, залишаються у IT-компанії.
Конфіденційність та захист
Сторони повинні зберігати конфіденційність інформації про інтелектуальну власність та застосувати заходи організаційної та технічної безпеки.
Гарантії на стороні IT-компанії
Угода може включати перелік гарантій для клієнта, зокрема те, що виконавець гарантує, що всі матеріали, які використовуються під час надання послуг, є оригінальною розробкою, не є копіями і не порушують авторських чи інших прав третіх осіб.
Окремі положення договору мають стосуватись використання інтелектуальної власності, що належить третім особам. Як правило, IT-компанія не може використовувати об’єкти права інтелектуальної власності третіх осіб без згоди клієнта. У разі ж необхідності, варто отримати ліцензію або інший дозвіл власників таких об’єктів.
Ще один пункт у договорі варто присвятити використанню опенсорсних рішень, а саме зовнішніх пакетованих бібліотек, тулів для тестування та інших інструментів. Для цього напишіть у договорі, що IT-компанія та команда розробників можуть використовувати інтелектуальну власність, на яку поширюються безкоштовні ліцензії та ліцензії на програмне забезпечення з відкритим вихідним кодом.
Крім того, у договорі мають бути наступні дисклеймери. IT-компанія не несе відповідальності, якщо відкрите програмне забезпечення перестане бути відкритим і потребуватиме отримання прав інтелектуальної власності. Клієнт покриватиме витрати на таке програмне забезпечення за власний рахунок. Якщо через зміну статусу відкритого програмного забезпечення у результатах роботи виникне помилка, IT-компанія не зобов’язана виправляти її безкоштовно.
Відшкодування та відповідальність
Договір має визначати відповідальність сторін у разі порушення прав на інтелектуальну власність, включаючи обов’язок відшкодування збитків та компенсації витрат на відстоювання прав.
Пункти у договорах на надання послуг в сфері ІТ мають гарантувати чітке визначення прав на інтелектуальну власність, її використання, захист та відповідальність сторін. Важливо, щоб угода була деталізованою, зрозумілою та враховувала специфіку конкретного проекту або послуги. Правильно сконструйований договір допоможе уникнути конфліктів та непорозумінь між сторонами, а також забезпечити вільне та безпечне використання результатів розробки. Тому, включення в договір відповідних пунктів про інтелектуальну власність – це ключовий елемент успішної угоди в сфері ІТ.
Автор: Валерій Сталіров, CEO компанії IT-юристів Stalirov&Co
