Окупанти звели на фронті 1000 км укріплень в кілька рядів, які тепер штурмують ЗСУ
Це підкреслює складність завдання, яке виконують наші захисники на фронті
Британське видання The Telegraph опублікувало супутникові знімки, отримані від компанії Maxar Technologies. На цих знімках зображені ешелоновані укріплення, які російські окупанти збудували в декілька ешелонів вздовж майже 1000-км лінії фронту. Ці укріплення складаються з мінних полів, протитанкових ровів і траншей, які можуть тягнутись в глибину на понад 30 км, і котрі стоять на заваді українським військам, що мають на меті звільнити тимчасово окуповані території Півдня України.
Журналісти The Telegraph наводять слова одного із офіцерів НГУ про те, що рашисти збудували дуже міцні укріплення, які буде дуже складно подолати.
Також автори цього британського видання деталізують, що в їх розпорядженні опинились зокрема супутникові знімки укріплень рашистів біля міста Михайлівка, орієнтовно за 50 км від міста Токмак на тимчасово окупованій частині Запорізької області. Там видно зокрема, що для копання ровів довжиною в кілометри окупанти в цьому районі обрали сільськогосподарські угіддя. При цьому багато окопів для особового складу вириті взагалі ледь чи не в 30 кілометрах від поточної лінії фронту.
Інші супутникові знімки демонструють також, що окупанти навмисне рили настільки глибокі траншеї, щоб так можна було маскувати позиції для своєї артилерії, котра могла б завдавати раптових ударів по наступаючим підрозділам ЗСУ.
Важливо зафіксувати, що росіяни свої протитанкові “зуби дракона” ставили не “ізольовано”, а скоріше як загороджувальний елемент для стримування руху нашої бронетехніки перед своїми шанцями для особового складу. При цьому також не варто виключати, що між “зубами дракона” і окопами можуть бути щільні мінні поля.
Для характеристики рашистських укріплень журналісти The Telegraph також цитують одну із недавніх доповідей британського Королівського інституту оборонних досліджень, в якому йдеться про наступне. Перша лінія оборони окупантів справді виглядає як суцільні “лисячі нори”, призначені хіба що для розміщення піхоти. Друга лінія оборони – це уже правильно зроблені траншеї, доволі часто з бетонними укріпленнями для вогневих точок.
Дистанція між цими двома лініями може сягати до 5 км, між ними своєю чергою може пролягати протитанковий рів глибиною 4 метри і шириною в 6 метрів, а зона вогневого контролю на кожній з ліній оборони може сягати від 700 метрів до 1 кілометра. Задачі для третьої лінії оборони, яку доволі часто риють окупанти – приховане розміщення резервів техніки та живої сили.
Всі вищенаведені речі демонструють всю глибину і складність завдання, яку зараз доводиться виконувати нашим захисникам на фронті.
