Так, наприклад, застосування так званих гіперзвукових ракет “Кинджал” по території України, які мали налякати Київ та країни Заходу, по суті, залишило росію без понад 50% запасів цих ракет. А нові виробляти російські заводи неспроможні тому, що у їх складі понад 130 іноземних комплектуючих. Здебільшого – електроніка.
Що цікаво, більшу частину цих комплектуючих в росію постачав світовий лідер інтегральних мікросхем із США – Analog Device. Без американських мікросхем виробництво “Кинджалів” у росії зупинилось.
Крім США, в “Кинджалах” були комплектуючі з Японії та навіть України. Іронічно, чи не так? Але справжня вишенька на торті, ось яка.
Ракети “Кинджал” не є гіперзвуковою зброєю у сенсі цього терміну. Річ у тім, що горезвісний “Кинджал” – це балістична ракета Р-500 (9М728) ВТРК “Іскандер” авіаційного базування. Тобто, не нова, високотехнологічна технологія з нуля, а банальна авіаційна модифікація Р-500.
Наприклад, це все одно, якби США не стали створювати ракету AGM-183A ARRW, а просто взяли б крилату ракету “Томагавк” і створивши модифікацію авіаційного базування, назвали її гіперзвуковим комплексом. Хоча так і було в 1979 році, коли AGM-109 TALCM боролася за замовлення з AGM-86 ALCM, якою і програла, але при цьому вони не називалися гіперзвуковими комплексами.
Що ж до російської ракети, то вона, звичайно ж, здатна розвивати гіперзвукову швидкість, як і будь-яка інша балістична ракета, але при цьому в неї не вкладені ті вимоги, які належать до гіперзвукової зброї нового покоління, але знову ж таки навіть не в цьому суть.
А вся суть, що електронна елементна база “Кинджала” практично ідентична ракетам “Іскандер”. Ну, ось у принципі й все.