Літак Embraer 170 провів у повітрі 4 години 23 хвилини без GPS, орієнтуючись виключно за магнітним полем Землі. Маршрут пролягав від затоки П'юджет-Саунд у Сіетлі до південної Аляски й назад — переважно над відкритим океаном, де немає ані доріг, ані річок, ані міст, за якими можна звіряти положення. Точність визначення місцеположення виявилася на 89% вищою, ніж у звичайних резервних методів навігації.

Як це працює

Технологія називається MagNav — від magnetic navigation. Квантові сенсори зчитують незначні варіації природного магнітного поля Землі; ці вимірювання постійно порівнюються з магнітною картою земної кори, і з цього збігу літак розуміє, де він перебуває. Ключова відмінність від супутникової навігації: магнітне поле неможливо вимкнути або заглушити. Традиційні ж резервні системи або потребують видимих орієнтирів, або накопичують помилку з часом.

Випробування провели в межах програми Управління оборонних інновацій США (DIU), яка стартувала у 2024 році в рамках ініціативи Transition of Quantum Sensing. DIU отримало 72 заявки й обрало для створення прототипу Honeywell Aerospace. «Ми пройшли шлях від формулювання проблеми до запиту пропозицій і створення прототипу всього за кілька місяців», — заявив заступник директора портфоліо Kill Web у DIU Кайл Норман.

Чому це важливо

Практичну цінність додає ще одна деталь: навігаційні дані система передавала пілотам у режимі реального часу через звичайні комерційні планшети. Це натякає, що для впровадження може знадобитися менше переробок наявних літаків, ніж для складніших навігаційних комплексів. Наступний крок — демонстрація на військово-транспортному C-17 Globemaster III цьогоріч; більша машина дозволить перевірити технологію в умовах, ближчих до реальних операцій.

Потенційна аудиторія технології не обмежується військовими. На тлі зростання кількості випадків глушіння GPS і загальної вразливості супутникової навігації MagNav згодом може стати резервним рівнем і для цивільної авіації.

Що лишається невідомим

З наявних даних неясно, наскільки щільною й актуальною має бути магнітна карта для роботи системи та як вона поводиться над регіонами, де такої карти немає або де магнітне поле спотворене. Абсолютна похибка в метрах, а не у відсотках порівняння з резервними методами, теж не наводиться. Терміни можливого переходу від прототипу до серійних систем і вартість — потрібно уточнити.