Вже кілька десятиліть світ потерпає від страшних невиліковних хвороб. В нашому суспільстві, на жаль, онкологічні захворювання теж зустрічаються все частіше з кожним роком. Саме тому важливо завжди бути поруч і знати, як поводитись з людиною, яка страждає на рак.
Говорити правильно — це важливо
Тернистий шлях до повного одужання ніколи не буває простим. Пацієнт постійно перебуває в стані стресу та хвилювання. В такі моменти треба не просто бути поруч, а й вміти підібрати правильні слова, щоб заспокоїти та підтримати людину.
Навіть найближчі люди часто не знають, що краще сказати, аби допомогти людині зі страшним діагнозом. Бажаючи підтримати, рідні та друзі можуть глибоко поранити вразливі почуття людини, бо говорять загальноприйнятими кліше. Такі слова лише дратують і роблять гірше, замість того, щоб полегшити біль.
В даній ситуації варто розуміти, що онкохворі часто сприймають світ через призму депресії. Вона забирає у людини останні сили для того, щоб розгледіти добрі наміри і бажання допомогти. Тож перш ніж починати втішати хворого, краще звернутися до себе з одним питанням: “Чи маю я сили та ресурси, а, головне, бажання бути поряд та допомагати на всьому шляху до одужання?”. Лише щира відповідь “так” буде запорукою успіху.
Що відчуває людина, яка стала жертвою хвороби?
Онкохворі, які зіткнулися зі страшним недугом вперше, часто відчувають розгубленість, гнів та стрес. Вони не знають, як буде проходити лікування, не уявляють, через що їм доведеться пройти. Частіше за все, людина, яка чує діагноз “рак” починає впадати в паніку, бо знає про захворювання лише страшні міфи, які чула від знайомих або по телевізору.
Такі пацієнти нервують через майбутнє хірургічне втручання, наслідки опромінення та через неможливість раз і назавжди позбутися пухлини. Хворі часто відчувають страх через можливі побічні ефекти від хіміотерапії чи опромінення.
Люди, які потрапили на лікування повторно, вже більш обізнані щодо лікування. Вони легше адаптуються до умов лікування, бо вже знайомі з ними. Пацієнти в такій ситуації часто відчувають пригнічення через те, що хвороба повернулася. Вони часто відчувають занепад сил, нездатність до будь-якої діяльності та депресію.
Важливо знати, що кожен етап лікування, який проходить пацієнт, залишає свій відбиток на його психо-емоційному стані.
Хвороба позаду, що далі?
Довге та виснажливе лікування нарешті залишилось в минулому. Настав час поволі повертатись до нормального темпу життя. На жаль, на цьому етапі з’являються труднощі з адаптацією. Людина може відчувати себе безпорадною, розгубленою, може не розуміти, як їй жити далі.
Часто через це псуються стосунки в родині, бо людина з досвідом онкологічної хвороби відчуває емоційне навантаження чи навіть страх перед майбутнім життям. В цей період треба надати одужалому пацієнту підтримку з боку рідних та друзів.
Якщо підтримки від близьких недостатньо, то варто не гаяти часу і якнайскоріше звернутися до центру професійної психологічної допомоги.
Список літератури:
- Мухаровська І. Р. Медико-психологічна допомога для онкохворих на різних етапах лікувального процесу / І. Р. Мухаровська // ScienceRise. Medical science. – 2017. – № 1. – С. 15-19.
- Лукомська С.О. Психосоціальні ресурси онкологічних хворих.// Раціогуманістичні студії [збірник наукових статей за матеріалами круглого столу 30 травня 2019 р.] / за ред. В.Л. Зливков, О.В. Завгородня, Лукомська С.О., Котух О.В. К., 2019. 273 с
- Федоренко, З. П. Рак в Україні 2014–2015 [Текст] / З. П. Федоренко, Л. О. Гулак, Ю. Й. Михайлович, Є. Л. Горох, А. Ю. Рижов, О. В. Сумкіна, Л. Б. Куценко; ред. О. О. Колеснік. – К.: Національний інститут раку, 2016.