Традиційно комети оточені хмарою пилу та випарів, що прямо впливає на видиму яскравість об’єкта на небі. Радіотелескопи дозволяють оминати ці перешкоди. Тому астрономи з Паризької обсерваторії за допомогою даних Великого міліметрового масиву Атакама в Південній Америці поставили за мету підтвердити та уточнити розміри комети-рекордсмена. Результати дослідження будуть опубліковані в престижному журналі Astronomy and Astrophysics Letters, а препринт вже доступний на ресурсі arXiv.
Одним із чудових моментів роботи стало те, що параметри комети розпізнані з дуже великої відстані — на віддаленні 19,6 а.о. Це рідкість у подібних дослідженнях. Вважається, що ця комета родом із хмари Оорта – скупчення шматків льоду та каміння, розташованого на краю Сонячної системи. Розрахункова орбіта комети вказує, що максимально вона віддаляється від Сонця приблизно на один світловий рік, і на один оберт навколо Сонця їй потрібно 5.5 млн. років.
До виявлення комети Бернардінеллі-Бернштейна і визначення її найбільшою із виявлених у Сонячній системі, інша комета під назвою Хейла-Боппа вважалася як найбільша. Вона була відкрита в 1995 році й могла спостерігатися навіть неозброєним оком вже через рік після відкриття. Її розміри становили 74 км в діаметрі. Тим самим комета Бернардінеллі-Бернштейна майже вдвічі більша за попередній чемпіон.
Наразі комета Бернардінеллі-Бернштейна рухається до внутрішньої частини Сонячної системи. Ближче до Землі вона підійде у 2031 році, але не дуже близько: вона залишиться за межами орбіти Сатурна. Звичайним оком вона буде невидна, але навіть слабкий бінокль дозволить її розгледіти. Астрономи продовжать стежити за кометою за допомогою радіотелескопів. Детальні спостереження дозволять дізнатися більше про хімічний склад комети під час її прольоту, про її температуру, обертання та форму ядра. У міру руху комета буде зменшуватися в розмірах і на момент максимального зближення з Сонцем її розмір може зменшитися вдвічі.