Генетичний матеріал, який живі істоти залишають за собою всюди, називається: «ДНК, отримана з навколишнього середовища» (environmental DNA, eDNA). Технологія отримання eDNK з водного середовища стала досить поширеною, але до цього часу ніхто не намагався збирати ДНК тварин з повітря.
Перш ніж приступити до пошуку ДНК тварин, фахівці з Університету королеви Марії в Лондоні випробували свою технологію на рослинах, але в більшості експериментів брали участь рослини, які навмисно викидають в повітря ДНК у вигляді пилку або насіння. Тварини ж такого не роблять. Однак замість спор вони залишають дещо інше: слину, екскременти та відмерлі частинки шкіри.
Для проведення експерименту вчені відправилися на ферму, де розводять голих землекопів (Heterocephalus glaber). Вони взяли проби повітря в вольєрах, де містяться ці гризуни, і в приміщенні, де знаходяться вольєри, за допомогою фільтрів. Потім вони зіставили генетичний матеріал з ДНК з баз даних, пише Life Science. В результаті були виявлені як ДНК людей, так і тварин.
Присутність людської ДНК майже в кожному зразку, з одного боку, обнадійливий знак. Він говорить про те, що метод досить чутливий. Але також це свідчить про те, що повітряні зразки особливо легко зіпсувати навіть присутністю дослідницької групи. Щоб цього уникнути, необхідно застосовувати суворі запобіжні заходи.
У майбутньому вчені сподіваються застосовувати цей метод для спостережень за вимираючими видами в важкодоступних регіонах. Замість того щоб вистежувати тварин, досить буде взяти проби повітря.
