Ви ж знаєте, що офіційна версія історії далеко не завжди збігається з реальністю? Навіть більше: сучасна наука не в змозі пояснити походження багатьох стародавніх артефактів, відшуканих у різних куточках нашої планети. П’ята частина знахідок досі залишається без виразного наукового трактування. Дослідники просто в змозі зрозуміти, що ж це насправді.
Про предмети, які загнали в глухий кут найкращих учених і визнаних геніїв думки – в нашій пізнавальній добірці.
Генетичний диск
Цей артефакт знайшов у Колумбії археолог Хайме Гутьєррез. Вчені встановили, що стародавньому предмету близько 6 тисяч років. Він належав індіанцям Південної Америки. На кам’яному дискові завбільшки зі сковорідку з обох боків акуратно вирізані малюнки. Нанесені зображення описують повний цикл зародження людини, включно із заплідненням і поступовим внутрішньоутробним розвитком плода. Нині лікарі спостерігають цей процес за допомогою спеціальних високотехнологічних приладів. Звідки взявся диск з такою докладною інструкцією у примітивного племені, наразі невідомо.
Кодекс Гігас (Гігантський кодекс)
Середньовічний манускрипт створений у Подлажице – одному з монастирів Чехії. Нині він перебуває в постійній експозиції Національної бібліотеки Швеції в Стокгольмі. Кодекс Гігас важить 75 кілограмів, його висота – 89 сантиметрів, ширина – 49. На 310 сторінках з ослячих шкур переписаний повний текст Біблії, праці середньовічних учених, медичні рецепти, магічні заклинання і навіть ритуали вигнання диявола. Майже всі тексти – на латиниці. Сучасні дослідження підтверджують, що титанічну працю виконала одна людина. Автором, найімовірніше, був монах Герман Відлюдник. На гігантську роботу, завершену 1230 року, йому знадобилося від 20 до 30 років. Дослідники досі не можуть зрозуміти, як на почерку писаря не позначилися ані втома, ані старіння.
Кубок Лікурга
Красиву скляну чашу, виготовлену в Стародавньому Римі в IV столітті н.е., можна побачити в одному з лондонських музеїв. Всередині посудина прикрашена візерунками. На зовнішніх стінках зображений страдник. Дивина ж у тому, що кубок змінює колір, в залежності від того, під яким кутом падає світло. Якщо налити в нього воду, стає блакитним. Якщо наповнити соняшниковою олією, починає світитися червоним. Секрет цієї чаші – у мікроскопічних частинках золота, срібла та інших кольорових металів, імплантованих у скло. Зараз це називається нанотехнологіями. Звідки такі знання у стародавніх римлян, і чому вони були втрачені? Запитання поки що риторичне.
Сакарська колекція
У Східчастій піраміді в єгипетській Сакарі археологи знайшли 30 тисяч кам’яних чаш, які датували періодом I-II династії фараонів. На перший погляд, це нічим не примітне домашнє начиння. Вражали тільки ідеальні симетричні форми посудин. Однак експертиза показала, що досконалої форми можливо було домогтися лише на токарному верстаті. Єгиптологи були збиті з пантелику: звідки взявся цей нетривіальний інструмент у незапам’ятні часи? Частину Сакарської колекції демонструють у Каїрському музеї. Деякі екземпляри виставили у французькому Луврі та Британському музеї.
Антикітерський механізм
Серед уламків корабля, що затонув поблизу острова Антикітера, що біля Крита, дайвери відшукали стародавній обчислювальний механізм зі складною конструкцією. Виявилося, що це найстаріший аналог комп’ютера, який випередив подібні види техніки на тисячу років. Як з’ясували дослідники, набір бронзових шестерень використовували для розрахунку положення Сонця й Місяця, моделювання руху планет, передбачення сонячних та місячних затемнень і навіть визначення дат Олімпійських ігор. До виявлення Антикітерського механізму науковці вважали, що античним цивілізаціям було недоступне виготовлення таких складних приладів. Нині пристрій експонують у Національному археологічному музеї Греції.
