Сучасні астрономи наближаються до розгадки таємниці походження наймасивніших і найдавніших чорних дір у Всесвіті.
Завдяки даним, отриманим під час спостережень з використанням космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST), вчені зібрали неспростовні докази того, що в молодому Всесвіті існували чорні діри надзвичайно значних розмірів.
Хоча чорні діри не можна побачити, астрономи досліджують квазари — надяскраві об’єкти, що живляться надмасивними чорними дірами. Коли матеріал падає на такі чорні діри, він стискається і виділяє величезну кількість енергії, роблячи квазари найпотужнішими двигунами у Всесвіті.
Найстаріший відомий квазар існував, коли Всесвіту було всього кілька сотень мільйонів років. Це піднімає питання про те, як могли утворитися такі надмасивні чорні діри на ранніх стадіях Всесвіту, з огляду на те, що відомий механізм утворення чорних дір, пов’язаний зі смертю масивних зірок, породжує чорні діри з масою, яка лише в кілька разів більша за масу Сонця.
Група астрономів з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі та Токійського університету припускає, що крихітні чорні діри могли зіграти ключову роль у цьому процесі. Згідно з їхнім дослідженням, ймовірно, процес утворення надмасивних чорних дір починався з крихітних чорних дір, що існували в ранні секунди після Великого вибуху.
В умовах високої інтенсивності фізичних процесів у той період космос створював незліченну кількість маленьких чорних дір, утворених із піни, що наповнювала простір-час. Хоча більшість із них давно зникли, частина змогла існувати до наших днів.
Ці маленькі чорні діри, випаровуючись і випромінюючи радіацію, могли забезпечити необхідну кількість тепла, щоб утримати гігантські газові хмари від фрагментації на зірки, даючи їм змогу повільно схлопуватися в надмасивні чорні діри.
Це дослідження не тільки надає можливе пояснення походження найдавніших чорних дір, а й демонструє, як прості фізичні процеси взаємодіють у несподіваних формах у ранньому Всесвіті.