Протягом сотень мільйонів років палеонтологи не бачили цих істот і вважали, що вони зникли ще до розквіту ери динозаврів. Але, як з’ясувалося, живі корали й в наші дні процвітають на океанському дні.
Корали були помічені біля берегів Хонсю і Сікоку в Японії. Вчені пояснили, що вони утворюють симбіотичний зв’язок з представником іншого морського виду. Очевидно, така поведінка сформувалася ще в палеозойську еру.
У скам’янілостях палеозою збереглося безліч слідів коралів зі стеблами криноїдів – ті допомагали їм піднятися над морським дном в товщу води, до більш сильних океанських течій.
Але 273 мільйонів років тому ці види коралів вимерли, а ті, що з’явилися пізніше (після пермсько-тріасового вимирання), вже не створювали симбіотичних спілок з морськими ліліями.
Але в рамках недавнього дослідження вчені виявили на глибині понад сто метрів два різних види коралів, Abyssoanthus і Metridioidea, що ростуть зі стебел живих японських морських лілій (Metacrinus rotundus). Фахівці застосували мікротомографії для сканування зразків, щоб виявити їх внутрішні структури, і штрих-код ДНК для ідентифікації виду.
Виявилося, що корали не конкурували зі своїм «хазяїном» за їжу і не заважали йому рухатися (оскільки у них самих був відсутній жорсткий скелет). Залишилося невідомим, яку вигоду від цих відносин отримували морські лілії.
Вчені мають намір продовжувати вивчення видів. Вони відзначили, що ці істоти не зберігалися у вигляді скам’янілостей, ймовірно, через відсутність твердого скелета.