Морська війна 14-го століття. Виявлено найстарішу в Європі корабельну гармату
На віднайдену реліквію, мініатюрну гармату з литого мідного сплаву з дуловим заряджанням, натрапив дайвер-любитель на глибині 20 метрів поблизу Марстранда.
Група міжнародних дослідників на чолі з морським археологом Стаффаном фон Арбіном з Гетеборзького університету провела комплексне дослідження потенційної реліквії найдавнішої в Європі корабельної гармати. Цей морський артефакт, знайдений у водах біля Марстранда, вздовж західного узбережжя Швеції, як вважають, походить з 14-го століття, пише Phys.org.
Проведене дослідження пропонує новий погляд на початкові етапи розвитку артилерії, як на суші, так і на морі. Крім того, воно є свідченням бурхливої епохи, яку переживали мореплавці та прибережні громади того часу.
На віднайдену реліквію, мініатюрну гармату з литого мідного сплаву з дуловим заряджанням, натрапив дайвер-любитель на глибині 20 метрів поблизу Марстранда. Важливо, що дослідницька група дійшла висновку: гармата спеціально розроблена для корабельного використання, а не слугувала вантажем, завдяки виявленню залишкових зарядів у її пороховій камері. Така чудова збереженість дозволила застосувати радіовуглецевий метод датування для встановлення віку артефакту.
Морський археолог Стаффан фон Арбін розповідає: “Завдяки збереженим залишкам заряду стало можливим застосувати радіовуглецевий метод для встановлення віку знахідки. Результати дослідження показують, що гармата Марстранда, ймовірно, датується 14 століттям, що робить її одним із найстаріших артилерійських знарядь, коли-небудь знайдених в Європі”.
Під час ретельного вивчення знахідки дослідники застосували найсучаснішу технологію 3D-сканування, а також провели хімічний аналіз складу мідного сплаву гармати. Цей аналіз показав, що сплав складався приблизно з 14 вагових відсотків свинцю і лише з незначними слідами олова.
Такий склад, як стверджують дослідники, робить гармату неоптимальною для тривалого та інтенсивного використання. Очевидно, що особа, відповідальна за лиття гармати, не мала повного розуміння різноманітних властивостей, притаманних мідним сплавам.
Це спостереження дозволяє припустити, що на той час мистецтво гарматного литва залишалося сферою, яка здебільшого регулювалася методом спроб і помилок.
Крім того, хімічний аналіз дає уявлення про походження матеріалів, використаних у конструкції гармати. Припускають, що мідна руда походила з території сучасної Словаччини, тоді як свинцевий компонент, ймовірно, походив з Англії або прикордонного регіону, що ділиться між Польщею та Чехією.
У 14 столітті Марстранд був визначним центром комерційного судноплавства, чому сприяла його виняткова портова інфраструктура, що з’єднувала Західну Європу та регіон Балтійського моря. Однак цей морський коридор не залишався осторонь конфліктів, оскільки моря часто втягували у війни та сутички, що негативно впливало на прибережні громади. Насувається загроза піратства ще більше посилювала ризики, з якими стикаються моряки.
Дослідження гармати Марстранда розкриває інтеграцію нових вогнепальних озброєнь у цю епоху, які надавали значні тактичні переваги під час морських сутичок. Примітно, що не лише військові кораблі могли похвалитися цим озброєнням, але й торгові судна пізнього Середньовіччя також дедалі частіше використовували гармати для захисту від піратів та інших супротивників. Це відкриття сприяє глибшому розумінню еволюції морської військової техніки.
Конструкція знахідки відповідає гарматам, які зазвичай асоціюються з 15-16 століттями. Проте вона свідчить про існування цієї моделі ще в 14 столітті.
Крім того, знахідка збережених залишків заряду в пороховій камері гармати проливає світло на більш раннє використання картушів, форми текстильної упаковки для порохових зарядів, що ставить під сумнів попередні хронології.
Стаффан фон Арбін, розмірковуючи про майбутні перспективи, каже: “Зараз, звичайно, ми також хочемо спробувати знайти і вивчити корабель, якому належала гармата. Хоча він, ймовірно, сильно зруйнований і розбитий, має бути можливість знайти розкидані уламки, якщо ми проведемо ретельну інвентаризацію місця та його околиць”.
